о. Василь Попелястий
Молитва Церкви, літургійні
богослужіння є живою дійсністю, яку звершує духовенство у реальному часі. Як
наслідок, перед церковною спільнотою та її священнослужителями дуже часто
виринають нові виклики, які неможливо ні передбачити, ні спрогнозувати, тим
паче наперед запропонувати готові рецепти їх вирішення. Незважаючи на усі
труднощі, триває пошук відповідей до непростих ситуацій. Інколи слушні думки та
пропозиції залишаються на рівні ідей чи обмеженими до однієї парафії або
вузького кола однодумців. Проте неодноразово трапляється практика, що незгідна
з літургійними приписами або суперечить духу і значенню Літургії. З цього
огляду Літургійна комісія за благословенням Кир Ігоря, Архиєпископа і
Митрополита Львівського, наприкінці 2021 року започаткувала проведення
науково-практичних круглих столів на актуальні літургійні питання для поглиблення
літургійного благочестя та збереження одностайности у літургійному служінні.
Отці Другого Ватиканського Собору
стверджують, що кожний вірний, як священнослужитель, так і мирянин, мають право
і обов’язок до «повної, свідомої, та діяльної участи в літургійних
богослужіннях» (SC 14). Тому вихідним для досягнення цих цілей завжди
буде формування та виховання літургійної свідомости молільника, як духовенства,
так і мирян. Цей процес виховання та формування, як пригадує Папа Франциск у
Апостольському листі Desiderio desideravi (38), повинен бути постійним, адже
будь-який літургійний обряд без особистого благоговіння молільника перед
таїнством Божої присутности має небезпеку перетворитись на банальну
формальність чи, навпаки, повитись надмірним спіритуалізмом чи магізмом.
Літургійні круглі столи, що їх
організує Літургійна комісія ЛА, мають прикладну мету, тому їхня
структура складається із двох частин. Вони відбуватимуться за такою методологією:
1) фахівець науково-експертно представляє тему; 2) подальша дискусія.
Таким чином історико-богословський аналіз проливатиме світло на сьогодення, а
аргументоване обговорення у широкому колі дасть можливість краще зрозуміти його
прикладне спрямування та практичне втілення.
Згідно із вченням Апостольського
листа Desiderio desideravi (36) історико-критичні та
богословські дослідження й напрацювання у літургійні сфері як інтелектуальний
багаж є лише першим кроком, певним інструментом, котрий покликаний допомогти
вірному увійти у таїнство богослужіння та досвідчити у ньому Бога. Однак без цього,
хоча й першого, проте надзвичайно важливого кроку, не можливо перейти до
наступних етапів, не збитись на манівці та рухатись у правильному напрямку у
подальшій дискусії. Усвідомлення проблематики сучасного питання та отримання
орієнтирів у пошуку відповідей для його вирішення є можливим лише тоді, коли є правильне
розуміння богословського середовища, у якому воно виникло, а також історичного
контексту впровадження у Літургію й подальшого розвитку літургійних обрядів та
молитов, що спричинили його або з ним тісно пов’язані. Досвід підказує, що дуже
часто впровадження нових практик у богослужіння без глибокого розуміння їхньої
суті та історії, лише з міркувань та під прикриттям так званих «практичности»,
«доцільности», «пастирської второпности» тощо (інколи під цими пафосними
термінами приховується елементарний брак богословських знань та культури). Це
призводить до вихолощення духу та примітивізації самого богослужіння, зменшення
рівня благоговіння та побожности у вірних, а й, навіть, може спричинити недійсність
звершуваних Таїнства, оскільки впроваджувані зміни можуть суперечити вірі
Церкви чи хибно її представляти.
Утім, потрібно зауважити, що зовсім
не всі нововведення можуть бути хибними. Навпаки, окремі з них є дуже добрими,
корисними та, навіть, геніальними. Церква завжди повинна бути відкритою на нові
пропозиції, бо Дух віє, де хоче і коли хоче, а обставини сучасного часу і новий
період в історії Церкви можуть бути якраз сприятливим і відповідним для цього
Важливою особливістю формату цих
літургійних столів є дискусія, котра слідує експертному представленню
теми. До участи як безпосередньо у дискусії, так і у круглому столі
загалом запрошують усіх, хто цікавиться літургійним життям: як духовенство, так
і мирян; як науковців, так і просто зацікавлених молитвою Церкви, без
спеціалізованої освіти. Подібно, як і саме богослужіння, цей формат відображає
спільнотну природу Церкви: присутні є рівноправними учасниками дискусії й аргументована
думка кожного є важливою. Таким чином це допомагає уникнути індивідуалізму та
однобокости в міркуваннях, «приватизації» богослужіння з боку певної особи чи
групи осіб і відкриває нові перспективи та горизонти. Щоб бути рівноправною, братерською
та конструктивною, дискусія потребує від усіх її учасників дотримання певних вимог,
зокрема, вміння служати і почути, взаємоповаги, чесности, щирости, відкритости,
відповідальности та, що дуже важливо, відваги. З одного боку, відвага є
необхідною, щоб прийняти правду та визнати хибність власної дотеперішньої
позиції (якщо така наявна), а з іншого – щоб аргументовано відстоювати свої
думки у разі раціонального переконання у них.
Іншою важливою особливістю
проведення круглих столів є участь Архиєпископа і Митрополита Львівського, який
відповідно до церковного права є керівником, поборником та охоронцем усього
літургійного життя ввіреної йому єпархії (пор. ККСЦ, кан. 199 §1; Інструкція
застосування літургійних приписів ККСЦ, п. 23), що сприяє безпосередньому
втіленню зроблених висновків у відповідних документах. Зокрема, напрацювання
першого столу сприяли появі Пастирського послання Про спосіб уділення
Святого Причастя. Присутність єпископа у цих заходах та дискусіях не є
домінантною, що ніби загрозливо нависає над усіма іншими, але рівноправною та
братерською, чим задає їм якісно вищого рівня та нового тону. Єпархіальний Єпископ
одночасно є батьком та керівником ввіреної йому спільноти та її предстоятелем у
молитві, але він також є учнем Ісуса Христа, котрий вслухається в Його голос та
повчається Його правдою, так само, як і усі інші учасники круглого столу. Цей
формат сприяє розвитку культури спілкування у єпархіальній спільноті, як у
площині духовенство – миряни, так і у площині священники – єпископ; допомагає усунути
недовіру та певний скептицизм щодо рішень церковної влади (вони покликані
покращити життя, а не створити додаткові труднощі та проблеми), ознайомити з
ними та їх проаналізувати; а також цей формат сприяє зміцненню свідомости та
відповідальности вірних усіх категорій за життя єпархії – Церкви.
Місце проведення круглих столів: вони
відбуваються не в закритих академічних аудиторіях та куріальних приміщеннях, а
безпосередньо на парафіях (на запрошення пароха). Передбачено, що у такий
спосіб можна різнобічно вивчити та представити питання у світлі його
практичного душпастирського застосування та уникнути обмежености малої групи
однодумців.
Правове поле. Літургійне богослужіння є
справою усієї Церкви, тому воно особливо користується прихильністю права та його
охороною. Наприклад, літургійні закони, що їх приймає Синод єпископів УГКЦ, є
одними із небагатьох законів, котрі зобов’язують до їх виконання і поза межами
території нашої Церкви та не потребують додаткової імплементації з боку місцевих
єпископів (пор. ККСЦ, кан. 150 § 2). З іншого боку, законодавець, заторкуючи
тему богослужінь, покликається на літургійні книги, чим стверджує нормативність
їхніх практик.
Звичайно, лишень технічне
виконання приписів уставів богослужінь є недостатнім. Папа Франциск у Апостольському
листі Desiderio desideravi (50) використовує дуже цікаву пару
понять: «ремісник» та «митець», та пояснює – щоб бути ремісником, достатньо
володіти технікою виконання. Однак митцем може вважатись лише той, хто не лише
досконало володіє цією технікою, але і є натхненним мистецтвом, тобто
«опанований» ним. Хоча термін «ремісник» і має певний негативний відтінок у
цьому контексті, а лишень технічне звершення богослужінь і критиковане у різних
церковних документах, однак чіткого виконання приписів у звершенні богослужінь наполегливо
вимагає церковна влада (пор. наприклад Desiderio desideravi, 23, 48). До того ж знання
церковного уставу та досконале вміння звершувати богослужіння вже є тим
мінімум, котрий необхідний, щоб принаймні потрапити у категорію «ремісника», не
кажучи вже про рівень «митця».
Церковне право покладає обов’язок
дбати за розвиток та звершення богослужінь «відповідно до приписів і законних
звичаїв Церкви» (ККСЦ, кан. 199 § 1), насамперед, на єпархіального єпископа,
вважаючи саме його керівником, поборником та охоронцем літургійного життя у
ввіреній йому єпархії. Законодавець також застерігає від свавільного та
егоїстичного трактування цього єпископського служіння, й визначає критерії для його
звершення і встановлює обмеження для уникнення помилкового його сприйняття та
гіпотетичних зловживань. Відповідно до Інструкції застосування літургійних
приписів ККСЦ (23):
«єпископ не повинен діяти, базуючись лише на власних
судженнях чи на місцевих звичаях, він повинен звертатись до специфічної
спадщини власної Церкви свого права. Таким чином, повноваження окремого
єпископа стають частиною більших повноважень, які регулюють літургійне життя
власної Церкви свого права.
Виконуючи свої обов’язки керівника літургійного
життя, єпископ не повинен діяти як арбітр, як і не повинен сприяти свавіллю
груп чи партій, але разом із своїм духовенством нехай буде дбайливим охоронцем
літургійної свідомості, котра присутня і діюча у живій пам’яті довіреного йому
Божого народу. Як відчуття вірних (sensus fidelium) є визначальним у розумінні віри, яку
сповідується, так само мається справа щодо збереження віри, яка виявляється у
священнодійстві».
Літургійні науково-практичні
круглі столи, що їх організовуєвала Літургійна комісія ЛА, покликані допомагати
єпископові у звершенні його служіння у межах його компетенції, тому їхня увага
звернена на впорядкування богослужінь у Львівській Архиєпархії, узгодження та
пояснення приписів різних літургійних книг, а також унормування тих ситуацій,
що не передбачені наявними літургійними документами, допоки компетентна влада
не представить відповідних рішень. Добрі ідеї та пропозиції, напрацьовані під
час круглих столів, що підлягають компетенції вищої церковної влади, можуть
бути скеровані до відповідних органів за порадою єпископа.
Публікація. Оскільки не усі охочі матимуть
змогу безпосередньо взяти участь у круглих столах, будуть докладені зусилля,
щоб, принаймні, основні доповіді були опублікованими на блозі Літургійної
комісії ЛА. Більшість із цих доповідей буде представлено у вигляді тез, а не
цілісної наукової праці. У своюЗаохочуємо до аргументованої та виваженої
дискусії, а також висловлення думок та пропозицій щодо теми у коментарях до
доповідей. Прояви агресії та неповаги у коментарях є не припустимими і не
можуть мати місця.
Пропозиції тем для обговорення на круглих столах:
̶
виклики та перспективи літургійного служіння у
сьогоденні: спосіб уділення Святого Причастя;
̶
виклики та перспективи літургійного служіння у
сьогоденні: літургійний одяг та його колористика;
̶
інтегральність Божественної Літургії: тривалість
Літургії, вхідні молитви, молитви на одягання риз, Літургія Слова, Літургія
вірних, молитви на зняття риз, благодарення;
̶
співслужіння на Літургії: виголоси, молитви,
жести, виходи;
̶
Літургія Передшеосвячених Дарів та алітургійні
дні. Літургія Івана Золотоустого у будні дні Великого Посту;
̶
матерія Євхаристії: вино, хліб; євхаристійний
піст, зокрема для священників; євхаристійний піст для священників, котрі
вимушено служать декілька літургій на день;
̶
Анафора (форма Євхаристії);
̶
інтенція, стипендія, поминання на Літургії.
Служіння Літургії за живих і померлих одночасно. Служіння Літургії за померлих
у Господське, Богородичне, бдінне чи полієлейне свято;
̶
літургійна музика та спів: дяки-хори,
читання-рецитування;
̶
музичні інструменти, оркестровий супровід під
час Літургії,
̶
інше
o
окремий блок:
̶
служіння вечірні, утрені та інших богослужінь
добового кола;
̶
уділення Святих Таїнств;
̶
формування
паламарів та дяків, оплата;
̶
пожертви/оплати;
̶
інше.
Немає коментарів:
Дописати коментар