о. Василь Золотий
|
Початкове цілування св. трапези
(вхідні молитви) |
|
|
Увійшовши у святилище, священник мовить «Увійду в храм твій…», робить три малі
поклони перед св. трапезою та цілує її [Євангеліє не цілує] |
·
Сучасний служебник приписує цілування св.
Євангелії, св. трапези і напрестольного хреста. Однак ця рубрика
стосується також диякона тому, хто і що цілує чіткості немає[1]. ·
У співслужінні 1 або 2 дияконів Ordo Celebrationis (Ordo) подає наступне Священник (свщ.) Євангеліє, диякон (дияк.) трапезу
(якщо існує звичай обидва хрест) (102, 148). Вказано, що
трапезу цілує диякон, а не священник. ·
Говорячи про неурочисту Літургію Ordo додає цілування трапези священником Свщ. […] цілує св. трапезу, св. Євангелії (якщо є
звичай також хрест) (178, 209). У рубриці служебника[2]
не вказується що саме цілує кожен священнослужитель. Ordo
натомість вказує, що ієрей
цілує тільки св. Євангелію, а диякон трапезу. Однак коли говориться про
служіння без диякона, Ordo вказує, що ієрей також цілує св. трапезу. Не дивлячись на те, що рубрики не вказують конкретно священнику цілувати
св. трапезу, окрім Ordo 178, 209, припускаю, що правильно
було б цілувати тільки св. трапезу, оскільки це вперше священнослужитель
приближається до св. трапези, тому цілує тільки її[3], як початок
священнодійства[4]. |
|
Молитви перед початковим
виголосом (Благословенне Царство) |
|
|
Ставши перед святою
трапезою, священик мовить: «Царю небесний». Потім робить три малі поклони кажучи: «Слава
во вишніх Богу» (2), «Господи, губи
мої відкриєш». |
У всіх служебниках є згадка про три малі поклони. Однак у служебниках
подано спершу рубрику, а згодом молитви. Оскільки згадка про поклони стоїть
перед молитвами, серед духовенства появився звичай перед молитвами чинити три
малі поклони, додаючи при цьому молитву Боже,
милостивий будь мені грішному…Однак служебник не подає Боже, милостивий… і трьох поклонів. Ordo чітко вказує цей момент: Царю небесний…, а на Слава
во вишніх… три поклони (118). Єдине місце де згадується на початку Літургії
три малі поклони з Боже,
милостивий… є Літургія
Предшеосвячених дарів, однак в цій Літургії
немає Царю небесний…. Слава во вишніх…, а також це момент коли священник
вперше наближається до св. трапези[5]. Також слід сказати, що під час молитви Царю небесний… піднімати руки не потрібно. |
|
Цілування Євангелії на початку
літургії |
|
|
Священник цілує
тільки св. Євангелію. Якщо є диякон, той цілує св. трапезу. |
Сучасний служебник приписує цілування Євангелії священникові, а св.
трапези – дияконові. Немає згадки
цілування св. трапези священником[6]. Ordo вказує, що священник цілує Євангелію, диякон – св. трапезу. Також немає згадки про цілування св.
трапези священником (118). У цій частині літургії, немає згадки про цілування трапези священником, і
це правильно, оскільки священник попередньо вже наближався до трапези та
цілував її, а цілується тільки св. Євангеліє яким робиться знак хреста[7].
У випадку співслужіння інших священників, коли вони
входять у святилище і наближаються до св. трапези цілують її. Натомість перед
виголосом Благословенне
Царство… не слід цілувати св. трапезу. |
|
Молитви великої та малих
єктеній (або антифонів) |
|
|
Молитви
великої й малих єктеній проказує священик перед виголосом, а
не після нього. А. Після того, як
хор закінчить Тобі Господи,
священник вголос читає молитву. В. Під час співу Тобі Господи, священик читає першу частину молитви тихо,
а другу частину вголос. Тихо: Господи Боже наш, Твоя влада несказанна і
слава неосяжна, Твоя милість безмірна і чоловіколюб’я невимовне. Вголос: Сам, Владико, з добросердечности
Твоєї споглянь на нас і на цей святий храм, і вчини з нами і тими, що
моляться з нами, багаті милості Твої і щедроти твої Тихо: Ти, що дарував нам ці спільні і суголосні
молитви й обіцяв вволити прохання двох або трьох, що згодяться в ім’я Твоє, Вголос: Сам і нині прохання слуг Твоїх на пожиток
сповни, подаючи нам і в теперішньому віці пізнання Твоєї істини, а в
майбутньому даруй життя вічне. С. Під час співу Тобі Господи, священик тихо читає
молитву |
Сучасний служебник поміщає молитву перед виголосом, відповідно її слід
читати перед виголосом, а не після виголосу (хоча уточнення в рубриці немає).
В служебниках різних століть, можна знайти різні приписи стосовно читання
цієї молитви[8]). Ordo чітко вказує читати перед виголосом (167). Коли священник звершує літургію з дияконом, питання читання цих молитов
не виникає. Однак коли він служить сам, це досить складніше. Можна запропонувати 3 варіанти, щодо прочитання цих молитов. Варіант С найбільш поширеніший
серед священнослужителів, однак
недоліком є те, що служитель дуже швидко читає цю молитву, щоб «встигнути»
під час співу Тобі Господи, такий
поспіх призводить до неуважності під час молити. Варіант А, після співу Тобі Господи…, є
правильним і дає можливість вірним чути ці молитви, однак єдиним «мінусом» є
те, що це може «вплинути» на тривалість літургії. Варіант В передбачає під час
співу Тобі Господи прочитати потиху
першу частину молитви (історична), а після Тобі Господи прочитати вголос прохальну частину молитви вголос. |
|
Малий вхід |
|
|
Ставши перед святою трапезою, священник творить три поклони, бере Євангеліє,
обходить трапезу з правого боку, виходить зі святилища перед святі двері. Перед св. дверима читає молитву
входу, благословляє вхід. Виголошує «Премудрість, прості» |
Ці три поклони священнослужитель мовить без молитви «Боже, милостивий…» і без цілування трапези перед та після входу[9]. Ordo також
приписує цілування св. Євангелії після благословення входу (168). Однак
вважаємо, що в цьому місці не слід цілувати св. Євангеліє, оскільки її вже
цілували на початку Літургії, даний припис є наслідком впливу рубрик літургії
за архиєрейським чином[10]. |
|
Трисвяте |
|
|
Коли співається Трисвяте, мовлять і
самі, ієрей і диякон, Трисвяте, при чому творять три поклони перед
святою трапезою [під час співу Трисвятого].
Відходячи до горного місця, св.
трапезу не цілують. |
Серед духовенства існує звичай творити три поклони перед тим як відходити
до горного місця, однак рубрика чітко вказує, що ці три поклони слід робити
під час співу Трисвятого (123). Відходячи до горного місця, часто буває священнослужителі цілують св. трапезу,
однак рубрики не подають такої вказівки, і як було сказано раніше цілувати
св. трапезу слід на початку та по завершені богослужіння. |
|
Горне сідалище |
|
|
Ієреєві не годиться виходити на горне місце,
ані сидіти на ньому, але сидіти на боці горного сідалища, з південної
сторони. |
|
|
Кадіння перед читанням св.
Євангелії |
|
|
Коли співають Алилуя, диякон бере
кадильницю і ладан, і приходить до ієрея і, прийнявши від нього благословення, кадить святу
трапезу навкруги, ввесь вівтар і ієрея |
Кадіння повинно відбуватися тільки
під час Алилуя, так подає
рубрика, а також це дає можливість слуханню Слова Божого (читання Апостола, а
не слухання звуку кадила). Стосовно порядку кадіння, то сучасний Служебник
чітко вказує, що слід кадити святу трапезу навкруги, ввесь вівтар
і ієрея[11]. Щоправда існують джерела які вказують
також на повне кадіння (іконостас та людей), зокрема Ordo 126. Вважаємо, що слід дотримуватися поданої тут
рубрики, оскільки вона є більш логічною та практичною[12]. |
|
Рубрика стосовно диякона перед
читанням св. Євангеліє |
|
|
Диякон [перед св. трапезою] тримаючи орар
крайніми пальцями і показуючи на св. Євангелію, мовить: Благослови, владико…. Ієрей, знаменуючи його, виголошує: Бог, молитвами… І подає йому св. Євангелію. [Диякон] поклонившись
св. Євангелії бере її і виходить через св. двері. |
На літургії у співслужінні з
дияконом можна бачити практику, коли перед читанням св. Євангелії, священник
та диякон роблять поклони перед св. трапезою та цілують її, після чого
священник благословить диякона та віддає йому св. Євангелію. Однак
сучасний служебник так само як і Ordo про це
нічого не згадують (про поклони та цілування св. трапези не згадує також і
архиєритикон)[13]. Дані документи чітко вказують, що благословення диякона та передання йому
св. Євангелії відбувається перед св. трапезою, після чого диякон виходить
через св. двері на амвон для читання (у випадку літургії за архиєрейським
чином, благословення відбувається на горному місці)[14]. |
[1]
Священна і божественна літургія святого отця нашого Йоана
Золотоустого і святого отця нащого Василія Великого, 2013, 10.
[2] В літургійних
джерелах, дана рубрика подається по-різному: деякі служебники не згадують про
поклони та цілування св. трапези, деякі вказують про цілування св. Євангелії та
св. трапези, але не уточнюють що цілує кожен священнослужитель (так як сучасний
служебник), існують джерела, які уточнюють (як це робить Ordo)
[3] На Літургії
за Архиєрейським чином єпископ цілує св. трапезу тоді, коли до нього вперше
наближається, тобто на Малому вході. «Архиєрей, увійшовши в вівтар, цілує святу
трапезу». Архиєратикон або Святительський
служебник, 1988, 34.
[4] На завершення
літургії після відпусту молитов на роздягання з риз, Ordo приписує цілувати св.
трапезу. «По малому відпусті дякують за все Богові і,
поцілувавши св. трапезу, відходять» 145.
[5] Літургія
Предшеосвячених дарів не передбачає вхідних молитов. «Священик
у супроводі диякона робить перед св. трапезою три малі поклони і проказує
тільки: „Боже, милостивий будь мені грішному”», 223.
[6] Священна і божественна літургія, 20.
[7] Вперше
вживається Євангеліє, тому цілується. На Літургії за архиєрейським чином, на
малому вході єпископ цілує св.
Євангеліє, оскільки воно вперше використовується за його участі. “Диякон
подає архиєреєві святу Євангелію, який цілує святу Євангелію”. Архиєратикон, 33
[8]Існують
випадки коли молитва подана після виголосу, але рубрика приписує читати перед.
Є випадки коли молитва розмішена за
декілька прошень до виголосу, а рубрика
приписує після виголосу.
[9] Як було
вказано вище, цілування св. трапези відбувається при першому наближені до св. трапези
та після завершення богослужіння. На літургії за архиєрейським чином малий вхід
відбувається без трьох поклонів та цілування св. трапези, оскільки
священнослужителі раніше вже наближалися до св. трапези. Архиєратикон, 32. У
ранніх джерелах, також немає згадки про цілування св. трапези. Стосовно трьох поклонів, то
ранні джерела також про це не говорять, а говорять про один поклін.
[10] На літургії
за архиєрейським чином, диякон подає цілувати св. Євангеліє архиєрею.
[11] Священна і божественна літургія, 35.
[12] Беручи до
уваги різноманітні джерела, які показують розвиток літургії, можна
стверджувати, що первинне кадіння стосувалося св. трапези та вівтаря, згодом це
кадіння розширилось на проскомидійник та священнослужителів, а у XVII ст.
спостерігається поява повного кадіння, і у всіх наступних служебниках подать
повне кадіння або коротке. Кадіння тільки трапези пояснюється тим, що кадиться
тільки св. Євангеліє яке буде вживатися, а не весь храм, як це було на початку.
Стосовно практичного аспекту, таке «скорочення»
є кращим ніж звершувати кадіння
під час читання Апостолі для того, щоб «скоротити» Літургію.
[13] Священна і божественна літургія, 36. Ordo
126. Архиєратикон, 39.
[14] Архиєратикон, 39.
Немає коментарів:
Дописати коментар