Святий безполієлейний у дні седмичні

Святий безполієлейний у дні седмичні

(ЗА ВИНЯТКОМ СУБОТИ)

НА ВЕЧІРНІ

1. Катизма чергова[1]. В неділю ввечері, з огляду на все-нічне, що інколи буває, катизми немає; у свята ввечері, що їм устав приписує всенічне, чергова катизма не береться.

2.   На  „Господи,  взиваю  я”  –  6  стихир:  октоїха чергового голосу – 3[2] і з мінеї святого – 3. Слава, і нині: богородичний (або хрестобогородичний), що після стихир святого. Якщо в мінеї буде наславник святому, тоді співаємо Слава: наславник, І нині: богородичний октоїха за голосом наславника і за днем тижня, від „Господи, взиваю я”. Такий наславник, за уставом Грецького типика, співається двома хорами разом ενουμενων των δυο χορών. (Καιφ. ε.)[3].

-  Якщо випаде два святі, то стихири октоїха не співаються, а співаємо з мінеї першому святому – 3 і другому – З, Слава, і нині: богородичний (або хрестобогородичний), що по стихирах другого святого. Якщо першому святому буде наславник, тоді й богородичний добираємо до нього, як вгорі для одного святого.

-  Якщо випаде святий на 6, то не береться нічого з октоїха, а співаємо всі 6 стихир тільки святому. До його наславника добираємо богородичний звичайний за голосом наславника і за днем тижня.

3. Прокімен дня тижня, що в чині вечірні в часослові.

4.  На стиховні: всі стихири з октоїха, з двома приспівами, поданими в часослові в чині вечірні; тільки Слава: святому, якщо буде в мінеї, тоді І нині: богородичний стиховні октоїха, за голосом наславника і днем тижня.

5.  Тропар святого, Слава, і нині: богородичний відпустовий з часослова, за голосом тропаря святого і за днем тижня.

-  Якщо випаде два святі, то буде тропар першому святому, Слава: другому, І нині: богородичний відпустовий за голосом другого святого і за днем тижня[4].

НА ПОВЕЧІР’Ї

1.  Канон Богородиці октоїха, чергового голосу, саме так, як в октоїсі, тобто кожна пісня з ірмосом на 5, без катавасій і без єктеній, тільки по 6-ій пісні – „Господи, помилуй” (3), також Слава, і нині: сідальний.

2.  Тропарі після „Достойно”: храму, якщо господній або богородичний, а також дня тижня, й інші чотири, що в часослові в чині малого повечір’я. Якщо храм святого, то спочатку – дня, а тоді – храму. В середу і п’ятницю, якщо храм господній або богородичний, немає потреби відмовляти спочатку храму, тому що хресний тропар – господній[5].

НА ПІВНІЧНІЙ: Все саме так, як у часослові на повсякденній.

НА УТРЕНІ

1.  На „Бог Господь”: тропар святого двічі, Слава, і нині: богородичний відпустовий за голосом тропаря святого і за днем тижня[6].

- Якщо випаде два святі, то буде тропар першому святому двічі, Слава: другому раз, І нині: богородичний відпустовий за голосом другого святого[7].

2.  Катизми чергові, звичайно дві, після кожної з яких іде мала єктенія і сідальний октоїха[8].

3. Канонів 3 на 14: перший октоїха з ірмосом на 6, другий октоїха без ірмоса, на 4, і святого мінеї без ірмоса, на 4. Ірмоси бо беруться тільки першого канону. Катавасія тільки по 3-ій, 6-ій, 8-ій і 9-ій пісні – ірмос останнього канону, тобто святого[9]. По 3-ій пісні – сідальний святого, по 6-ій – кондак-ікос святого, якщо має, по 9-ій – світильний з октоїха, також Слава: світильний святого, якщо має, І нині: богородичний світильного святого. Якщо святий не має світильного, то Слава, і нині: богородичний світильного октоїха. Тільки в середу і п’ятницю, тому що світильний святого не має хрестобогородимного, а тільки богородичний, береться хрестобогородичний світильного октоїха. Також і в четвер, бо тоді богородичний октоїха – окремий, що відноситься до св. Миколая, служба якого провідна в цей день, береться богородичний октоїха, а не мінеї[10].

- Якщо випаде два святі, то буде канон октоїха перший (другий бо не береться) з ірмосом на 6; також канон першого святого, без ірмоса, на 4, і другого без ірмоса, на 4[11]. Катавасія по 3-ій, 6-ій 8-ій і 9-ій пісні – ірмос другого канону[12]. По 3-ій пісні – кондак-ікос другого святого, якщо має, тоді сідальний першого святого без богородичного, Слава: сідальний другого святого, І нині: його богородичний[13]. По 6-ій пісні – кондак-ікос першого святого, по 9-ій пісні – світильний октоїха, також світильний першого святого, Слава: другого, якщо має, І нині: його богородичний[14].

-  Якщо випаде святий на 6, то буде канон октоїха перший з ірмосом на 4, не беручи в ньому два мученичних (крім четверга, коли нема мученичних), також другий октоїха на 4 і з мінеї святого на 6[15]. Інше все в каноні – як з одним святим на 4.

4.  Стиховня – вся октоїха, тільки якщо буде наславник в мінеї святому, то на „І нині” береться богородичний зі стиховні утрені за голосом наславника і за днем тижня.

5. На кінці: тропар святого, Слава, і нині: богородичний відпустовий за голосом тропаря святого і за днем тижня, інший від того, що був на вечірні і на „Бог Господь”.

- Якщо випаде два святі, то буде тропар першого, Слава: другого, І нині: богородичний за голосом другого і за днем тижня[16].

Примітка про святого на 6

1.  Деколи святий на 6 не має нічого більше, ніж святий на 4, крім шести тропарів в піснях канону утрені і шести стихир на „Господи, взиваю я”, якщо не збігається зі службою якогось свята; тоді бо будуть на „Господи, взиваю я” 3 стихири святу і 3 святому (9 вересня).

2.  Деколи має ще й на стиховні утрені, після стихир октоїха, одну стихиру з власним приспівом, а до того ще й наславник (17 листопада).

3.  Деколи має хвалитні стихири, числом 4, а опісля – мале славослов’я і стиховню октоїха, на своїм місці (6 вересня і 7 жовтня). Одначе, в цьому випадку, рішення залишається настоятелеві: брати велике славослов’я без стиховні, або мале зі стиховнею[17].

4.   Деколи має не тільки хвалитні стихири і велике славослов’я, але ще й на „Господи, взиваю я” догмат за голосом наславника і цілу власну стиховню, а по тропарях – богородичний недільний на вечірні і на утрені. На утрені – власні сідальні і на каноні – катавасію чергову по кожній пісні (23 жовтня і 25 липня). Якщо буде служба господня або богородична на 6, то канон тільки цієї служби, без октоїхової (2 липня і 16 та 31 серпня).

НА ЧАСАХ

Тропарі і кондаки: на 1-му – дня тижня, на 3-му і 9-му – святого, на 6-му – храму[18].

- Якщо випаде два святі, то тропар і кондак на 1-му масі будуть дня тижня, на 3-му – першому святому, на 6-му – храму, на 9-му – другому святому[19].

НА ЛІТУРГІЇ

За загальним нашим звичаєм все береться тільки дня, тобто:

1. Тропар дня тижня, також Слава: кондак його, І нині: кондак храму, якщо господній або богородичний. Якщо храм святого – то загальний богородичний „Заступнице” („Предстательство”)[20], або один зі свят Богородиці, за голосом[21]. В середу і п’ятницю не добираємо богородичних, але тропар дня заступаємо кондаком дня з приспівом „Слава, і нині”, тому що цей кондак – господній.

2. Прокімен, алилуя, причасний – дня (наприкінці Апостола або нашого служебника).

3. Апостол і євангелія – дня тижня, чергові по Зісланні Св. Духа[22].

Примітки

1. Якщо береться служба тільки святому, то богородичний або кондак храму береться один з вищеназваних.

2.   Якщо служба тільки за одну якусь потребу, то богородичний буде за потребу, а де його нема, то тропар служби за потребу заступається її кондаком (з приспівом „Слава, і нині”); не мусить він бути господнім.

3.  Якщо береться служба і дня, і святому, тоді служба дня попереджає святого і буде тропар дня, потім – святого і кондак дня, також Слава: кондак святого, І нині: богородичний або кондак храму, один з вищеназваних. В середу і п’ятницю кондак святого заступається кондаком дня.

4.  Якщо береться служба дня або святого і за потребу, тоді служба дня або святого попереджає службу за потребу і буде тропар дня або святого і за потребу, також кондак дня або святого, Слава: кондак за потребу, І нині: богородичний за потребу, якщо такий буде. В середу і п’ятницю: кондак за потребу заступається кондаком дня; а коли треба не має богородичного, то буде Слава: кондак дня, І нині: кондак за потребу.

5.  Службу за потребу, за постановою Львівського Синоду[23], завжди належить брати саму, крім апостола і євангелії дня, що можуть поєднуватись зі службою за померлих і попереджають її апостол і євангелію.

6.  В соборних церквах, де правильно і щоденно відправляється богослужіння, не слід полишати апостола і євангелії дня і тут краще читати апост.-євангелію дня, ніж святого, бо апостол-євангелії святих частіше повторюються протягом року, а дня – ні[24].

7.  Якщо буде кілька прокіменів, алилуя, апостол-євангелій і причасних, то треба знати, як їх брати. Знай спочатку, що в церковних уставах більше двох не подається, за винятком апостол-євангелій, яких лише в слов’янських уставах подається й три, бо слов’яни багатші моліннями  за  греків.  Де бо  збігаються три читання грецькі устави чергове не подають, а слов’янські беруть його під заспів першого читання, неначе одне з ним[25]. Коли це неможливо, з нагоди якогось великого свята, тоді наказують брати його в день перед тим під заспів з черговим[26]. Одначе, цей устав зберігся у нас хіба що в соборних церквах, в інших бо звичайно беруть тільки один апостол-євангелію, як і одну службу або дня, або   святого,   або   одну   за  потребу.   Якщо,  отже,  будуть   два прокімени і два алилуя, то беруться обидва під один розділ, тобто обидва прокімени – перед заспівом першого читання, обидва алилуя – по закінченні другого читання. Одначе перший прокімен береться двічі, а саме: раз – перед і раз – після стиха, другий –  тільки раз і без стиха, бо в цьому випадку устав стиха не подає. Подібно і „алилуя”: обидва його стихи беруться тільки першої служби, а другої – тільки один перший стих[27]. Заголовок, тобто від кого: від Павла, від Матея або від іншого, береться тільки першого читання, а інших звичайно не береться, хоча краще було б проголошувати наголовки й інших читань, бо не байдуже слухачам знати, читання якого св. автора виголошується; і з цієї тільки рації мав би певний сенс устав, що наказує брати чергове читання під заспів, брати бо одне читання під заспів другого означає злиття його з попереднім через те, що не виголошується його заголовок. Якщо не називається наголовок і наступного третього читання, що береться не під заспів, то треба було б сказати, що й це третє читання береться під заспів. „Будьмо уважні” виголошується тільки на початку першого читання. Якщо будуть два причасники,  то   „алилуя”   відмовляється  тільки  по   закінченні другого[28].

---

[1] Шукай за змістом, поданим на початку псалтиря. Псалтир поділяється на три частини, з яких перша охоплює всі тижні від неділі ап.Томи до Великої чотиридесятниці, друга — Вел. чотиридесятницю, третя — Страсну седмицю. У Світлу седмицю Псалтир не читається.

[2] Так як октоїх подає 6 стихир, а устав не визначає які 3 з 6 брати, тому залишаємо це на розсуд читаючому. Однак, щоб сказати як краще, спочатку пригадаємо, що щоденна служба октоїха — подвійна, тобто: в понеділок — покаянна і безтілесним, у вівторок — покаянна і Предтечі, в середу і п’ятницю — хресту та Богородиці, в четвер — апостолам і Миколаєві, в суботу — всім святим і померлим. Отже, щоб не відкидати жодної з двох служб дня седмичного, Грецький октоїх (Παρακλητική /Параклетика/), надрукований у „Пропаганді” 1738, подає з трьох стихир першої служби лише дві перших стихири, а з трьох стихир другої служби — тільки одну, першу. В нас, щоб не залишились надаремно надрукованими стихири, подані в октоїсі, можна було б співати поперемінне всі три стихири першої служби і всі три стихири другої служби, тобто одного року, непарного, — три першої служби, а другого року, парного, — три другої служби, або, ще краще — одного року дві перших стихири першої служби й одну стихиру, першу, другої служби, а другого року — одну стихиру, третю, першої служби і дві останніх другої служби. Грецький типик не бере нічого з октоїха, а лише три стихири з мінеї на 6, повторюючи кожну (Καιφ. ε /розділ 5/). Московський типик бере три перших стихири богородичних з октоїха, яких у наших виданнях немає, але знаходимо їх у грецько-венеціянському виданні; Московський октоїх 1782 року має ті самі стихири, що і ми.

[3] В Грецькій мінеї після наславника святому додається й його богородичний. Якщо нема наславника, то зазначаються тільки початковими словами певні найзагальніші богородичні октоїха; мається на увазі, що вони відомі, хоч чисельність октоїхових видань робить незручним їх пошук. Наведемо тут деякі: 1. Θεοτόκε, συ ει ο άμπελος „Богородице, ти лоза” (Венеціянський Октоїх, голос 6, на стиховні); θεον σαρκοΰεντα εκ σου „Бога втіленого від тебе” (голос 6, в суботу, хвалитні, московське видання); Δέσποινα προσδεξαι „Владичице, прийми” (голос 8, в суботу на утрені; Την πασαν ελπίδα „Всю надію” (голос 2, в четвер, на стиховні утрені). Деколи богородичний не зазначається навіть початковими словами, а лише називається загально: θεοτοκιον ομοιον /богородичний подібний/, або тільки: θεοτοκιον /богородичний/ (Мінея 3 вересня, 2 серпня); в цьому випадку треба добирати богородичний з октоїха. Чотири вищеназвані богородичні подаються і на „Господи, взиваю я”, і на стиховні (Мінея 1 і 3 листопада, 5 грудня, 1 липня). В останньому виданні Венеціянської Мінеї богородичні подаються майже завжди повністю. Але в нас, на кінці кожного тому мінеї подаються всі богородичні, що беруться на „Господи, взиваю я” і на стиховні, і не тільки на кожний голос, але і на кожний день тижня, щоб багато разів не повторювати ті самі богородичні. В Почаївському трефологіоні подаються богородичні лише за голосом, а не й за днем; і в загальних службах деколи наводяться тільки перші слова, а самі не подаються.

[4] Московський типик, розділ 52, і Перемиський, стор. 114.

[5] Грецькі часослови подають тільки тропар святому, якщо буде, якщо — ні, то чотири вищеназвані тропарі.

[6] Μαρκ. Καιφ. οε /Марко, розділ 75/.

[7] Московський типик, розділ 52, і Перемиський, стор. 115.

[8]  Коли мають читатися дві катизми, а коли три, зазначили ми в примітці до чину повсякденної утрені на стор. 41. Щодо малих єктеній, які читаються між катизмами і сідальними, Львівський Синод, наші часослови і наші служебники (на кінці) подають їх і на малих утренях, а вживають їх також і греко-мелхіти (за свідоцтвом їхнього патріярха бл. п. Климента Бахуса). Навпаки в Російському типику, ухваленому їхнім Правительствуючим Синодом (московське видання 1859 року), в чині повсякденної утрені пишеться, що їх відмовляє священик лише на всенічному і коли відзначається пам’ять святих, що мають полієлей і славослов’я; подібно і в новому Волохо-Букарештському типику, в якому в чині повсякденної утрені подається: „Беремо сідальні з октоїха без єктеній” (неперекладне); і додає: „В монастирях, звичайно, між катизмами беруться єктенії тільки в неділю і коли випадають особливіші святі”. З Грецького типика не можна зробити жодного висновку, бо в ньому не згадуються малі єктенії ані на малій утрені, ані на великій, ані перед каноном, ані після канону. Припускається в типику, що це всім відоме. З уставу Грецької тріоді, поданого на утрені в М’ясопусну суботу, можна зробити висновок, що ці єктенії належить відмовляти й на малих утренях. Бо подає: η συνηιϊης στιχολογια.   Εν δε ταις συναπταις πασαις της στιχολογιας και του Κανόνος, μνημονεύονται πάντες οι προαπελΰοντες Πατέρες και αδελφοί ημων/Звичайна стихологія. У всіх малих єктеніях стихології і канону згадуються всі, що від нас відійшли, отці і браття наші/. Нехай кожний дотримується уставу і звичаю своєї Церкви. Зрештою, на нашу думку, пізніші устави відкидають тут єктенії тільки задля більшого скорочення богослужіння; якщо б одинокою відміною між малою і великою утренями було відкидання або вживання єктеній, то відміна ця мала б бути зазначена в якомусь місці стародавніх богослужбових книг; однак, цього не зустрічається. Яким має бути виголос третьої єктенії, в жодній з церковних книг не зазначається. Тому примушені ми запозичити його з великої утрені. На великій утрені в слов’янських книгах подаються два виголоси, які вживаються на третій єктенії, тобто один — на неділю „Бо благословиться” і другий — на полієлейні свята „Бо святиться”. Задля відміни дня недільного від дня звичайного, на малій утрені слушно вживати другий „Бо святиться”, хоча не зле було б вживати і перший „Бо благословиться” (Οτι ευλογητοα), бо у грецьких книгах знаходимо тільки цей один виголос, без різниці дня. Щодо сідальних, то вони беруться по два або по три після кожної стихології, в залежності від видання, крім богородичного. У львівських виданнях октоїха і в грецько-венеціянському тільки до богородичного приспівується „Слава, і нині”. В почаївському і московському подається ще й окремий приспів до кожного другого, або й до третього сідального. Цей приспів, відповідно до змісту сідального: в понеділок і вівторок — покаянний „Господи, не гнівом твоїм”; в середу і п’ятницю — хресний, а в четвер — апостольський; до третього сідального, що мученичний — й мученичний приспів: „Дивний Бог у святих своїх”.

[9] Після названих пісень канону святого мінея подає його ірмос.

[10] Почаївський октоїх, на кінці.

[11] Почаївський октоїх, на кінці, арк. 7, на звор.

[12] Див. мінею грецько-венеціянського видання, коли два святих; напр. 2 вересня.

[13] Напр. мінея 4 вересня. Частіше в мінеї, коли випаде два святі, тільки один, перший, має кондак і ікос. Так 2 і 3 вересня. У трефологіоні кожна загальна служба має кондак і ікос.

[14] Октоїхи Почаївський і Московський, на кінці.

[15] Напр. мінея 24 жовтня.

[16] Октоїхи Почаївський і Московський, на кінці.

[17] Почаївський трефологіон,  12 листопада, 4 грудня. Так само і Грецька мінея, 23 вересня: Μη ύαυμαζης περί της μεγάλης Δοξολογίας: εξεστι γαρ, ως ο το Τυπικον συγγραψαμενος λέγει,  και της Οκτωηχου ψαλλομενης,  και ως εν ετερω Τυπικω είδαμε ν, του Τω Κυριω ασωμεν λεγομένου, ποιησαι την μεγαλην Δοξολογιαν. Ει δ ουν βουλει, είπε και Αποστιχον της Οκτωηχου /Не дивуйся щодо великого славослов’я; дозволяється, як це каже той, що відредагував типикон, брати велике славослов’я, коли співається октоїх і коли виголошується „Господеві співаймо”, як ми бачили в другому типиконі. А, якщо хочеш, додай й апостих октоїха/.

[18] Львівський Синод в чині часів: за попереднім уставом тропар і кондак — тільки святому на всіх часах (Московський октоїх, арк. 358). Якщо святий не мав тропаря чи кондака, тоді брались тропарі, подані в часослові в чині часів (які сьогодні обмежуємо Великою чотиридесятницею), як випливає з грецьких часословів.

[19] Перемиський типик, стор.  116. За попереднім уставом на всіх часах — тропар першого святого, Слава: другого; кондаки — поперемінно, тобто: на 1-му і 6-му — першому, на 3-му і 9-му — другому святому. (Московський типик, розділ 58).

[20] Наш служебник в понеділок другого тижня по Зісланні Святого Духа; так само і мінея 26 вересня, в якій говориться: „а тропарі і кондаки храмів святих не беруться”.

[21] Перемиський типик 1852 року видання, стор. 110.

[22] Грецький типик подає цілу службу тільки святому, а апостол і євангелію — спочатку дня, а тоді святому; Προκειμενον του κατά την ημεραν Αγιου, Αλληλούια του Αγιου, Ευαγγελιον της ημέρας και του Αγιου. (Καιφ. σ)/Прокімен святого дня, алилуя святого, євангелія дня і святого (розділ 6)/. Так само і в розділі 99, Марко. Хоча цей устав подається лише у суботній службі, однак, належить розуміти, що і в інші дні тижня так повинно бути. Слов’янські устави приписують всю службу дневі і святому, якщо має, а тропарі — ще й храму, якщо він господній або богородичний. Московський типик також приписує храмові, якщо храм святого (хоча це не узгіднюється з уставом того самого типика, поданому 26 вересня і 30 січня); цей самий типик закінчує кондаки кондаком за померлих „Зо святими упокой” з приспівом „Слава” і кондаком храму, якщо він господній або богородичний, якщо — ні, то звичайним „Предстательство” („Заступнице”) з приспівом „І нині” (розділ 52). Цей звичай знаходимо і у греко-італійців і греко-мелхітів, але немає його у царгородських греків і святогорців (атон.), за винятком деяких. Але, оскільки за уставом Грецького типика, мали б братися два апостоли й дві євангелії, а за слов’янським уставом, ще й вся служба дня і святого, якщо має, і, оскільки багато святих (понад сто вісімдесят) мають апостол і євангелію, як це випливає зі змісту апостол-євангелії, тому-то, щоб скоротити тривання богослужіння, послідовники грецького обряду почали вже від багатьох років відкидати деякі устави; тому-то й наші русини беруть на Літургії лише службу дня, а святого безполієлейного відкидають; деякі — навпаки: беруть лише службу святому, а відкидають службу дня, як про це свідчить Почаївський служебник 1765 року, що подає апостол і євангелію тільки на неділі, а на дні тижня — лише у Світлу седмицю і в седмицю по Зісланні Святого Духа, подібно як і латинські служебники, що подають апостол і євангелію дня тільки у цих двох згаданих тижнях, на велику Чотиридесятницю і на деякі інші дні. Цей звичай знаходимо і у греко-італійців, дотримуються його також деякі з тих, що називаються православними, яких оскаржує Московський типик, кажучи: „Не бере Вселенська Церква ані на „Блаженних”, ані на Літургіях апостол і євангелію на кожний день святим, лише чергове, тобто стовп протягом цілого року, за послідовністю, як також і вибраних святих, що мають апостол і євангелію. А якщо й читається кожного дня апостол і євангелія святого, то це від власного незнання, а не за церковним уставом” (розділ 58, на кінці). Саме так й у рукописі трьохсотлітньої Євангелії, що у нас. Однак, цього уставу Вселенської Церкви не дотримується Царгородський Архиєрей, називаний вселенським, ані підлеглі йому Церкви, які (за свідченням архиєрея Венямина Νεαπολεος /Неаполя/, що жив у Царгороді та на Атонській горі, який за наших часів прийняв церковне з’єднання) мають звичай, також і по монастирях, брати апостол і євангелію тільки дня, якщо святий не має, якщо має, то лише святому, і в іншому притримуються нового Царгородського типика, надрукованого в патріяршій друкарні 1851 року, позначеного патріяршою печаткою та підтвердженого підписами всіх патріярхів та підлеглих їм архиєреїв. В цьому типику там, де устав подає два апостоли і євангелії, подається один апостол-євангелія, тобто апостол — першої служби, а євангелія — другої служби. Так напр. 26 жовтня, 21 листопада, коли випадуть у неділю і на Івана Богослова 8 травня, коли випадає на Вознесіння.

[23] Титул 12, розділ 1, § 1, ч. 3.

[24] Найважливіші  читання,  без  сумніву,  —  недільні  і  суботні, оскільки в найдавніших євангеліях читання подаються тільки на ці два дні тижня, так в Остромировій і у двох ватиканських: одній грецькій   IX   століття   і  одній   слов’янській   глаголицькій  XI століття.

[25] Напр. 7 вересня в неділю перед Воздвиженням.

[26] Напр. 20 листопада.

[27] Напр. мінея 13 вересня, 26 жовтня, 1 листопада.

[28] Сьогоднішні греки, що дотримуються нового Царгородського типика, оскільки завжди беруть тільки один апостол-євангелію, то й все інше беруть лише по одному, тобто: один прокімен, одне алилуя і один причасний.