ЧИН МАЛОГО ПОВЕЧІР’Я
Текст
1. „Початок звичайний, тобто „Благословенний Бог наш” та
ін., „Слава тобі, Боже наш, слава тобі” і всі інші підготовчі молитви до
„Прийдіте, поклонімся” (3) включно саме так, як ми подали на великій вечірні
без всенічного”[1].
2. „Трипсалміє, мале
славослов’я і символ віри так, як у часослові”.
3. „Канон
богородичний октоїха, за голосом і днем тижня, без катавасій і без єктеній, має
він лише по 6-ій пісні „Господи, помилуй” (3), Слава, і нині: сідальний, а
інколи і кондак. [Для особистого вжитку в молитвослові подано один канон
богородичний октоїха, вівторка 8-го голосу, і в нім, по 3-ій пісні – сідальний,
а по 6-ій – кондак і ікос]”.
4. „По каноні – „Достойно”, трисвяте і все інше з „Отче
наш” і „Бо твоє є царство”„.
5. „Тропарі на різні випадки, тобто:
а) На п’ять перших будніх днів тижня, починаючи від
понеділка; б) на суботу; в) на неділю; г) на випадки свят і святого
полієлейного”.
„В п’ять перших днів тижня беруться наступних шість
тропарів, тобто спочатку храму, якщо він господній або богородичний, після
цього тропар дня седмичного; якщо храм не господній і не богородичний, а
святого, то спочатку тропар дня, а після нього храму; та інші чотири тропарі,
що подані в часослові, починаючи від „Боже Отців наших” з подальшими трьома;
ченці перед „Боже Отців наших” відмовляють ще й тропар св. Василієві. В четвер
тому, що служба – подвійна і має два тропарі, буде сім тропарів, а в монастирях
– вісім, з тропарем св.Василія[2].
На середу і п’ятницю тому, що тропар – господній, тобто „Чесного хреста”, він в
будь-якому разі бере перше місце, після нього – тропар храму”.
„На суботу, тобто в п’ятницю ввечері на суботу, тропарів –
три: спочатку дня, а далі Слава: кондак померлим, І нині: кондак дня. Тому, що
в суботу храмова служба має більше значення, ніж в інші дні тижня, що випливає
з того, що вона має на утрені канон, то задля цього попереджується тропар дня
тропарем храму, якщо він господній або богородичний, але не в випадку, коли
храм святого, тому що його пам’ять вже згадується в тропарі дня, який
присвячено всім святим”.
„На неділю, тобто з суботи ввечері на неділю наші часослови
подають тільки іпакой голосу неділі”.
„В випадку святкової служби (перед- і посвяття господнього
чи богородичного), а також й у випадку святого полієлейного, відмовляється
тільки кондак названої служби”.
6. „Після тропарів –
„Господи, помилуй” (40) і все інше, як подано в часослові”.
7. «Наприкінці –
відпуст, а після нього – поминання, як в часослові наприкінці повсякденної
північної (прошення, подані перед поминаннями, проказуються тільки по
монастирях). Замість цих поминань, відмовляємо сьогодні на самоті „Ослаби,
прости”».
Чинності
„Це повечір’я, якщо відправляється в церкві, відправляється
тільки в епітрахилі, при замкнених св. дверях. Ієрей виходить перед св. двері
на початку і залишається там до „Прийдіте, поклонімся”, і знову виходить на
„Ти, що повсякчас” і залишається там до кінця”.
„На відпусті цього повечір’я,
як і на відпусті кожного іншого богослужіння, якщо воно відправляється в
церкві, ієреєві належить обертатися до людей”.
[1] Все це подає і Грецький часослов. Перемиський молитвослов не
слушно не подає їх; не слушно й наші часослови починають їх від трисвятого, не
приписуючи „Слава тобі, Боже наш, слава тобі” і „Царю небесний”.
[2] Однак, краще подається в грецьких часословах — тільки один тропар,
тобто рядового святого, або чотири вищезгадані: „Боже Отців наших” з трьома
іншими, без різниці дня. В грецьких місяцесловах святий не завжди має тропар і,
коли не має, то беруться загальні тропарі — „Боже Отців наших”; коли має, то
святому. У нас тому, що рядовий святий в місяцеслові завжди має тропар, то,
якщо б він брався завжди, зайвими були б тропарі „Боже Отців наших”; щоб не
були вони зайвими, беруться вони щодня, а святим — лише полієлейним. Тропар дня
і храму подано тільки в слов’янських уставах.
Немає коментарів:
Дописати коментар