Святий безполієлейний у суботу

Святий безполієлейний у суботу

Примітка

В п’ять перших днів тижня служба октоїха попереджає службу мінеї; в суботу – навпаки, служба мінеї попереджає службу октоїха, бо вона в суботу – загальна всім святим і померлим. Служба мінеї – особлива святому, якого день.

НА ВЕЧІРНІ

1.  Катизма чергова (18-а), яка тільки тоді не береться, коли попереджає всенічне.

2.  На „Господи, взиваю я” – 6 стихир: святому мінеї

–  З і октоїха – 3, подані на першому місці[1], Слава, і нині: 1-й бо горо димний біжучого голосу, що віддається (догмат минулої неділі)[2]. Після наславника, якщо буде в мінеї святому, береться той самий 1-й богородичний голосу з приспівом „І нині”.

- Якщо випаде два святі, то буде першому святому – З і другому – 3, Слава, і нині: 1-й богородичний голосу. Якщо буде наславник першому святому, то після нього береться той самий 1-й богородичний з приспівом „І нині”.

-  Якщо випаде святий на 6, тоді тільки йому беруться всі 6 стихир і наславник, І нині: 1-й богородичний біжучого голосу.

3. Прокімен дня з часослова.

4. На стиховні – 3 мученичні стихири октоїха з двома звичайними приспівами часослова. Однак, тому що між стихирами, поданими на стиховні 2-а і 3-я (в голосі 4-у і 6-у – тільки 3-я) – за померлих, які сьогодні обмежуємо до субот задушних, тут задушні · стихири не беруться, а замість них, беруться стихири мученичні з останніх, що на „Господи, взиваю я”[3]. Якщо буде наславник в мінеї святому, то богородичний береться зі стиховні вечірньої октоїха, за його голосом і за днем тижня.

5. На кінці: тропар святого, Слава, і нині: богородичний з недільних, за голосом тропаря святого[4].

- Якщо випаде два святі, то буде тропар першого святого, Слава: другого, І нині: богородичний з недільних, за голосом другого.

6. Відпуст, за нашим звичаєм, великий, з огляду на віддання голосу, з поминанням служби дня і святого[5].

НА ПОВЕЧІР’Ї

1.  Канон Богородиці з октоїха чергового голосу.

2.  По „Достойно”: тропар дня, тобто „Апостоли і пророки”, „Мученики”, Слава: кондак „Зо святими упокой”, І нині: кондак „Тобі, Господи, творцеві природи”[6].

ПІВНІЧНА – суботи

НА УТРЕНІ

1.  На „Бог Господь” – тропар святого двічі, Слава, і нині: богородичний з недільних за голосом тропаря святого[7].

- Якщо випаде два святі, то буде тропар першого святого двічі, Слава: другого, І нині: богородичний з недільних за голосом другого.

2.  Катизм дві чергових, після яких – мала єктенія і сі-дальні, з яких два мученичні і два померлих, за деякими виданнями не мають приспівів, за деякими мають, тобто 1-й мученичний – „Дивний Бог”, 2-й – „Багато скорбот”, 1-й померлих – „Блаженні”, 2-й – „Душі їхні”.

3.  Канонів три на 14: храму, якщо господній або богородичний, з ірмосом на 6, ірмоси по двічі, тропарі на 4[8], також святому, що за чергою мінеї, на 4, і перший октоїха, тобто мученичний[9] на 4. (Другий бо канон октоїха не береться, а береться тільки в суботи задушні)[10].

Якщо храм буде святого, тоді 1-й канон буде чергового святого мінеї з ірмосом на 6, 2-й – святого храмового на 4, і 3-ій – октоїха мученичний на 4[11]. Катавасія по 3-ій, 6-ій, 8-ій і 9-ій пісні – ірмос останнього канону, тобто октоїха. По 3-ій пісні – сідальний святого, по 6-ій – кондак та ікос святого, по 9-ій – світильний святого, Слава: світильний октоїха, І нині: його богородичний.

-  Якщо випаде два святі, то буде канон храму господнього або богородичного на 6 і першого святого на 4, також другого на 4. Якщо храм святого, то храму не береться і береться канон першого святого на 6 і другого на 4, також мученичний октоїха на 4. По 3-ій, 6-ій, 8-ій і 9-ій пісні - катавасія – ірмос канону октоїха. По 3-ій пісні – кондак-ікос другого святого, якщо має; також сідальний першого, Слава: другого, І нині: його богородичний. По 6-ій пісні – кондак-ікос першого святого. По 9-ій пісні – світильний першого святого, Слава: другого, І нині: його богородичний.

-  Якщо випаде святий на 6, то буде канон храму господнього або богородичного з ірмосом на 4, також святого на 6 і перший октоїха на 4. Якщо храм святого, то буде спочатку канон святого з ірмосом на 6, також святого храмового на 4 і мученичний октоїха на 4[12].

4. Мале славослов’я, тому що святий на 6 ніколи не має великого.

5.  На стиховні: стихир мученичних – 3, подані на „Хваліте”[13] з двома звичайними приспівами часослова[14]. Слава, і нині: богородичний з хвалитних (бо той, що подається на стиховні – задушний). Якщо буде наславник святому, то богородичний добирається до нього з хвалитних октоїха, за голосом наславника. Стиховні стихири, оскільки вони – задушні, беруться тільки в задушні суботи, тоді бо беруться і хвалитні стихири, і стихири на стиховні.

6. На кінці: тропар святого, Слава, і нині: богородичний відпустовий за голосом тропаря святого і за днем тижня[15].

- Якщо випаде два святі, то буде тропар першого святого, Слава: другого, І нині: богородичний відпустовий (що на кінці утрені) за голосом другого святого.

7. Відпуст великий, з поминанням служби дня і святого одного і другого, якщо буде.

НА ЧАСАХ

Тропарі, за сьогоднішнім нашим звичаєм: на 1-му – тропар і кондак дня, на 3-му і 9-му – святого, на 6-му – храму.

- Якщо випаде два святі, то на 1-му і 6-му так, як з одним святим; на 3-му – тропар і кондак першому святому, на 9-му – другому[16].

НА ЛІТУРГІЇ

За нашим звичаєм все – тільки дня, тобто Слава, і нині: кондак дня, і все інше – дня[17].

Якщо береш службу і дня, і святому, то служба святому попереджає службу дня, за винятком апостол-євангелії, яка спочатку береться дня, потім святому; і буде тропар святому і дня, Слава: кондак святому, І нині: кондак дня. Прокімен, алилуя і причасний – святому, потім дня. Апостол-євангелія дня і святому[18].

---

[1] Так подає Перемиський типик і так беремо. Російські типики наслідують у суботу Грецький типик, який у суботу та і в інші дні тижня подає всі 6 стихир тільки святому; однак, краще було б, або дотримуватись Грецького типика також і в інші дні тижня, або брати три стихири октоїха також і в суботу, як і в інші дні тижня.

[2] В суботу віддається голос, що розпочався попередньої неділі і, з огляду на це віддання, закінчується великими богородичними, тобто недільними: на „Господи, взиваю я”, по тропарі на вечірні й на „Бог Господь”.

[3] Так Московський октоїх, арк. 356 на звор., і так беремо. З цих трьох мученичних стихир, поданих на „Господи, взиваю я”, за уставом Грецького типика, перша відкидається: καταλιμπανοντες το πρώτον (Καιφ. σ) /відкидаючи першу (розділ 6)/; однак, у голосах, що мають на стиховні два мученичних, відкидаються з „Господи, взиваю я” перша і друга. Παρακλητική /параклетика/ Грецько-Венеціянська, замість двох звичайних приспівів, подає два мученичні приспіви: „Дивний Бог” і „Святим, що на землі”.

[4] Московський типик в розділі 12 і Московський октоїх 1782 року, на кінці голосу 8, подають богородичний не за голосом святого, а біжучого голосу. Однак, це не узгоджується з Марком (його розділи приміщені в  Грецькому Типику), що каже: Τη   Παρασκευή εσπέρας και τω Σαββατω εις το θεός Κύριος λεγομεν μετά του Τροπαρίου του Αγιου Δόξα και νυν θεοτοκιον το α εις τον αυτόν ηχον του Τροπαρίου του Αγιου. Το του Ηχου δε πρώτον θεοτοκιον λεγομεν μετά του πρώτου Καθίσματος του ψαλτηρίου, και τα μαρτυρικά εις το Δόξα και νυν, ει ουκ ετυχεν ο ήχος του Τροπαρίου του Αγιου και της Οκτωηχου ο αυτός. Ει γαρ ούτως έχει, λεγομεν το α θεοτοκιον της Οκτωηχου εις το θεός Κύριος, εις δε τα Καθίσματα του ψαλτηρίου Δόξα και νυν θεοτοκιον της ημέρας. Ωσαύτως γίνεται και εν τη κυριακη εις το θεός Κύριος, και εις τα Καθίσματα. (Καιφ. πδ) /В п’ятницю на вечірні і в суботу на „Бог Господь” беремо з тропарем святого Слава, і нині: богородичний, який того самого голосу, що й тропар святого. Перший богородичний голосу беремо з першою катизмою псалтиря і мученичні на „Слава, і нині”, якщо не випав той самий голос тропаря святого й октоїха. Бо, якщо так, беремо перший богородичний октоїха на „Бог Господь”, а на катизмі псалтиря — Слава, і нині: богородичний дня. Так само це буває і в неділю на „Бог Господь” і на катизмі (розділ 84)/. Слов’янські книги цього уставу не мають на неділю, а лише на суботу.

[5] Поминання дня, тобто всім святим, відбувається після вичислення служб цілого тижня, як це знайдеш на кінці утрені з доданням свв.Якима й Анни.

[6] Так подають наші часослови; так само й Московський типик та Московський октоїх; однак вони, подібно як і в інші дні тижня, беруть спочатку тропар храму, якщо він господній або богородичний; храму святого не беруть, „бо в тропарі дня всі святі згадані”. Московський типик, арк. 356, на звор., грецькі часослови беруть тільки тропар святому, якщо має; якщо — ні, то загальні тропарі, як і в інші дні тижня.

[7] Московський октоїх у суботній службі, арк.357, подає: „а не біжучого голосу, оскільки недільний богородичний береться по 1-му сідальному, І нині”. Подібно і Московський типик в розділі 52, арк. 352; і Марко в розділі πδ /84/, як це маєш в прим. З на сторінці 65.

[8] Почаївський октоїх на кінці голосу 8 і Московський на кінці голосу 5, стор. 72.

[9] Називається мученичним  від першого тропаря кожної пісні, присвяченої мученикам;  однак, цілий канон присвячено  всім святим, бо інші тропарі присвячені іншим чинам святих.

[10] Слов’янські  устави,  щоб  не   відкидати  канон   за  померлих, переносять його на панахиду над Коливом, або на повечір’я (Почаївський октоїх на кінці і Московський типик, розділ 12). Грецький типик в розділі 6, замість мученичного канону, приписує канон за померлих; однак, при такому рішенні мученичний канон не брався б ніколи: ані в ці суботи, ані в суботи задушні, бо і в ці суботи той самий типик мученичного канону не приписує. Імовірно звичайні октоїхи його не мали.

[11] Приспіви до тропарів октоїхового канону звичайно подаються в голосі 1, а деколи і в голосі 8 октоїха. За давнім уставом брались пісні, як у псалтирі і приспіви від них.

[12] Почаївський октоїх на кінці арк. 7, на звор. і 8; і Московський, том 2, арк. 353, на звор. і 357; і Московський типик в розділі 11. Грецький типик не згадує канону храму господнього або богородичного, а тільки храму святого, однак, тим більше треба розуміти, якщо він господній або богородичний; і, замість мученичного канону, бере канон за померлих (Κοαφ. σ) /розділ 6/.

[13] Почаївський октоїх на кінці арк. 2 і Московський, арк. 358.

[14] Почаївський октоїх, там таки.

[15] Московський октоїх, арк. 358; інакше в Московському типику, що приписує брати богородичний чергового голосу (розділ 52, арк. 355).

[16] За попереднім уставом на всіх часах — тропар і кондак тільки святому, якщо має. Якщо випаде два святі, то на всіх часах буде тропар першому святому, Слава: другому. Кондаки — поперемінне: на 1-му і 6-му — першому, на 3-му і 9-му — другому. (Московський октоїх на кінці арк. 355, на звор.).

[17] Московський   типик   приписує   брати   спочатку   апостол   і євангелію святому, а тоді дня, не так, як Грецький типик (Καιφ. σ) /розділ   6/,  і не так,  як Марко  (розділ  99), що приписують: Ευαγγελιον της ημέρας, και του Αγιου /євангелія дня і святого/, і не так, як Око Церковне, що каже: „Прокімен, апостол, алилуя, євангелія і причасний святому дня, що завжди попереджає чергові апостол і євангелію, крім свят господніх” (розділ 8; про суботню службу).

[18] За попереднім уставом усе — тільки святому, якщо має; апостол і євангелія — спочатку дня, а тоді святому (Грецький типик, тут на стор. 61 в 4 Καιφαλ. σ. /розділ 6/). Ціла служба тільки дня береться лише тоді, коли святий не має тропаря так, як каже Марко: εν αις ημεραις ου ψαλλεται θεός Κύριος (Καιφαλ. 99) /в тих днях, коли не співається „Бог Господь” (розділ 99)/.