ЧИН ВЕЛИКОЇ ВЕЧІРНІ БЕЗ ВСЕНІЧНОГО

ЧИН ВЕЛИКОЇ ВЕЧІРНІ БЕЗ ВСЕНІЧНОГО

Початок

„Ієрей бере епітрахиль, благословляє його та, поцілувавши хрест на ньому, що вгорі, одягає на себе і виходить північними дверми перед зачинені св. двері. Тут, вклонившись низько, починає, як звичайно: „Благословенний Бог наш” та ін. Хори співають „Амінь”, а також відмовляють поперемінне вступні молитви, тобто „Слава тобі, Боже наш, слава тобі”, „Царю небесний”, „Пресвята Тройце”, „Господи, помилуй” (3), „Слава, і нині”, „Отче наш”. Ієрей: „Бо твоє є царство”. Хори: „Амінь”, також „Господи, помилуй” (12), по 6 на кожний хор, „Слава, і нині”, „Прийдіте, поклонімся” (3)”.

Примітки

„1. Якщо буде тільки один хор, тоді все вищезгадане проказується поперемінне ієреєм і хором так, що після „амінь” починає священик: „Слава тобі, Боже наш, слава тобі”.

2. Якщо будуть також і диякони, тоді і вони, вийшовши з ієреєм зі святилища перед св. двері, стають там: один – праворуч, а другий – ліворуч від нього, а той, що праворуч, проголошує: „Благослови, владико” і ієрей починає: „Благословенний Бог наш”[1].

Головна частина

„Після цього, від передпочаткового псалма до виголосу „Нехай буде влада царства твого” єктенії „Сповнім” беруться всі частини і робиться все так, як на великій вечірні зі всенічним, тільки на цій вечірні, на „Господи, взиваю я” стихир може бути не лише 10 чи 8 так, як на великій зі всенічним, але також і 6.

Після виголосу ієрея, що перебуває при престолі (разом з дияконами, якщо будуть) „Нехай буде влада царства твого” співається стиховня, також „Нині відпускаєш”, трисвяте і все інше з „Отче наш”, після чого ієрей: „Бо твоє є царство”. Хори співають тропарі в такий спосіб: Якщо буде служба недільна, то співають тропар недільний рядового голосу, також Слава: тропар рядового святого (місяцеслова) і на кінці І нині: богородичний, один з недільних, за голосом тропаря рядового святого. Якщо не буде служби недільної, але буде служба святого полієлейного, то береться тропар святого, Слава, і нині: богородичний, з недільних, за голосом тропаря святого. В середині свята (господнього чи богородичного) богородичні не беруться, а після тропаря святого береться тропар свята”.

Закінчення

„Ієрей: „Премудрість!”.

Хор:      „Благослови”.

Ієрей:    „Благословенний і препрославлений Христос Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні”[2].

Хор:      „Амінь”, й одразу: „Утверди, Боже, католицьку віру на віки вічні”.

Ієрей:    „Пресвята Богородице, спаси нас”.

Хор:      „Чеснішу”.

Ієрей, вклоняючись низько св. таїнам: „Слава тобі, Христе

Боже, надіє наша, слава тобі”.

Хор:      „Слава, і нині”, „Господи, помилуй” (3), „Господи,

благослови”[3].

Ієрей відходить від престолу та, стоячи в св. дверях обличчям до людей, виголошує відпуст, згадуючи в нім біжучу службу (тобто ту, що випадає на той день, одну або й більше, стільки, скільки їх буде)”.

Примітки

1. „Якщо будуть диякони, то при кінці тропарів виходять вони, кожний своїми дверми, перед св. двері і, вклонившись низько св. таїнам, стають: один – праворуч, а другий – ліворуч св. дверей, обличчям один проти одного; тоді перший диякон, що біля ікони Спасителя, підносить трьома пальцями правиці орар до людей і виголошує: „Премудрість”; другий, що біля ікони Богородиці: „Благослови”. Ієрей: „Благословенний” та ін., і перебуває там до кінця відпусту. Коли ієрей виголошує відпуст, обидва диякони тримають орарі піднесеними трьома пальцями правиці, а наприкінці, вклонившись всі разом св. таїнам, входять, кожний своїми дверми, до святилища і, зачинивши разом з ієреєм св. двері і вклонившись всі троє разом св. таїнам, відходять до захристії. Якщо буде тільки один диякон, то він сам виходить південними дверми перед ікону Спасителя і виголошує: „Премудрість”, тримаючи під час цього і на відпусті орар піднесеним так, як це зазначалось вгорі”.

2. „Не належить і на цій вечірні сидіти тоді, коли приписано не сидіти і на вечірні зі всенічним, до того, ще й на відпусті”.

---

[1] Виголошувати в цьому місці „Благослови, владико” наказує дияконові і Грецький Διακονικον /дияконікон/. Те саме приписує і мінея на великім повечір’ї Різдва Христового і Богоявління.

[2] Грецький Ευχολογ. /евхологіон/. Так само і Почаївська тріодь на утрені Неділі Воскресіння.

[3] Дехто з наших вважає, що тут не належить казати „Господи, благослови”, а лише „Благослови”, тому, що тут не проситься благословення від Господа, але від ієрея. Але цього достеменно не знаємо, бо в інших уставах, а саме в московських типиках і часословах в чині вечірні, а в грецьких часословах на повсякденній північній слова „Господи” нема; однак, у наших часословах (наприкінці утрені) і в Церковному Оці, і в грецьких евхологіонах в чині вечірні це слово подається. Ось слова Римського евхологіона: „О ιερεύς ησυχως: Δόξα σοι ο θεός, η ελπις ημών, δόξα σοι; και λεγουσιν οι Αδελφοί: Δόξα, και νυν, Κύριε ευλογησον /Священик потиху: „Слава тобі, Боже, надіє наша, слава тобі”. А браття кажуть: „Слава, і нині”, „Господи, благослови”/”. Отже, і перше, і друге — добре, можна бо і в Господа Бога просити благословення на закінчення богослужіння так, як проситься і на вечірні зі всенічним, на початку якої диякон, або сам ієрей, виголошує: Κύριε ευλογησον /”Господи, благослови”/.