ЧИН ВЕЛИКОЇ УТРЕНІ

ЧИН ВЕЛИКОЇ УТРЕНІ

зі всенічним і без всенічного

Від початку до тропарів на „Бог Господь”

„Якщо буде всенічне, тоді велику утреню починаємо одразу по великій вечірні в такий спосіб: ієрей, маючи на собі епітрахиль і фелон і закінчивши вечірню словами: „Благословення Господнє на вас”, обертається до престолу і, стоячи перед його східцями, виголошує: „Слава святій”. Хор: „Амінь” і „Слава во вишніх Богу” (3) з малими поклонами, і „Господи, губи мої відкрий” (2) без поклонів, а також шестипсалміє. Ієрей після „Господи, губи мої відкрий”, зачинивши св. двері і вклонившись низько св. таїнам, скидає фелон, виходить північними дверми перед св. двері і, знову вклонившись низько, відмовляє там ранішні молитви[1].

Якщо нема всенічного, тоді утреня співається вранці, окремо від вечірні, в такий спосіб: ієрей, взяв епітрахиль, поблагословивши і поцілувавши її вгорі там, де має хрест, виходить північними дверми перед зачинені св. двері і виголошує, низько вклоняючись: „Благословенний Бог наш”. Хор: „Амінь”, а також „Слава тобі, Боже наш, слава тобі”, „Царю небесний”, трисвяте з „Отче наш”. Ієрей: „Бо твоє є царство”. Хор: „Амінь”, „Господи, помилуй” (12), „Прийдіте, поклонімся” (3). Ієрей, вклонившись низько, входить південними дверми до святилища і, ставши і вклонившись низько перед східцями престолу, і прийнявши кадильницю, і вклавши кадило, і поблагословивши його короткою молитвою, кадить довкола престіл; після цього, вийшовши північними дверми і вклонившись низько, кадить іконостас, хори і людей, згідно зі звичаєм. Хори відмовляють двопсалміє. По закінченні трисвятого з „Отче наш” ієрей вертається і, ставши перед св. дверми, і вклоняючись низько, і кадячи до престолу, виголошує: „Бо твоє є царство”; відтак, увійшовши південними дверми до святилища і віддавши кадильницю, виходить північними дверми перед іконостас і, вклонившись низько, по закінченні тропарів, відмовляє єктенію за царя і по її виголосі: „Слава святій” та ін., як на утрені зі всенічним, відмовляючи й інші молитви перед св. дверми.

„Після шестипсалмія ієрей співає єктенію „В мирі Господеві помолімся” і, коли хори співають „Бог Господь” за голосом тропаря того дня, співає стихи на „Бог Господь”; відтак, вклонившись, відходить південними дверми на своє місце до святилища. Після цього співаються тропарі в такий спосіб:

Тропарі на „Бог Господь”

„Якщо свято господнє або богородичне, то тропар свята двічі, а також Слава, і нині: ще раз той самий.

Якщо служба недільна і святого з його тропарем, то тропар недільний рядового голосу двічі, Слава: тропар святого раз, а І нині: богородичний з недільних, за голосом тропаря святого.

Якщо служба недільна і двох святих з власними тропарями, то тропар недільний рядового голосу раз, тропар першого святого раз, Слава: тропар другого святого раз, І нині: богородичний з недільних, за голосом наславника, тобто другого святого[2].

Якщо служба недільна і свята, і святого, то тропар рядового голосу двічі, Слава: тропар святого раз, І нині: тропар служби свята раз[3].

Якщо служба святого в будні, то тропар святого двічі, а також Слава, і нині: богородичний, за голосом тропаря святого, або з недільних, якщо святий полієлейний, або відпустовий, якщо безполієлейний, але тоді богородичний буде за голосом тропаря святого і за днем седмичним.

Якщо два святих безполієлейних, то тропар першого святого двічі, Слава: другого раз, І нині: богородичний відпустовий, за голосом другого святого і за днем седмичним.

Якщо в будні служба свята і святого, то тропар служби свята двічі, Слава: тропар святого раз, І нині: ще раз тропар свята ³.

Якщо в будні служба свята і двох святих з власними тропарями, то тропар служби свята раз, тропар першого святого раз, Слава: другого святого раз, а також І нині: тропар служби свята раз”[4].

Від тропарів до степенних

„По тропарях читець читає катизму рядову, подану за змістом в псалтирі (за теперішнім місцевим звичаєм, тільки кілька стихів). Далі слідує мала єктенія з виголосом „Бо твоя є влада”, яку за місцевим звичаєм відмовляє ієрей потиху, сидячи на своїм місці, а хор співає відповіді її голосно; відтак слідує сідальний і Слава, і нині: його богородичний.

Після цього – ще одна катизма рядова, з нагоди неділі, або 17-а, що називається „Непорочні”, або 19-а, що називається „полієлей” („Багатомилостиве”), після якої йдуть тропарі „Ангельський хор” і мала єктенія з виголосом „Бо благословиться” та іпакой рядового голосу; з нагоди свята завжди береться 19-а катизма (полієлей), по якій ідуть „Величання” і мала єктенія з виголосом „Бо святиться” і полієлейний сідальний[5]. Коли буде служба недільна і служба якогось полієлейного святого, тоді береться тільки 19-а катизма і одразу „Величання”, а також „Ангельський хор” та мала єктенія з виголосом „Бо благословиться”, іпакой голосу, потім всі три сідальні святого, тобто перший і другий по разу, без богородичних, Слава: його полієлейний сідальний раз, а І нині: його богородичний, тому що після першої і другої катизм брались недільні сідальні, а сідальні святого там місця не мали.

Про полієлей нехай буде відомо, що він співається в усі свята, що мають велику вечірню і велику утреню. З нагоди неділі співається лише в неділі від віддання Ч.Хреста до передсвяття Різдва Христового, виключаючи обидва, тобто від 22 вересня до 19 грудня, обидва включно; і від віддання Богоявління (14 січня) виключно до Сиропусної неділі, що попереджає Велику чотиридесятницю включно. В інші неділі цілого року вживається катизма 17-а; з катизми 19-ої, тобто полієлея приписуються тільки два перших псалми (134-й і 135-й); за теперішнім нашим звичаєм беруться лише вибрані стихи, тобто з першого псалма співаємо чотири стихи, і з другого – чотири; з першого стихи: 1, 2, 13 і 21; з другого: 1, 6, 12 і 26. І в середині, і на кінці стихів додаються ще „алилуя”, потрібні для досконалого розвитку приємного співу”.

Від степенних до канону

„По іпакої або по третім сідальнім, якщо служба недільна, співаються степенна рядового голосу, всі три антифони (в голосі восьмому – чотири); якщо буде служба свята, то тільки перший антифон четвертого голосу[6]. Степенна подається в октоїсі, в ряду кожного голосу, а також і в ірмологіоні, покладена на музичні ноти.

Коли степенна добігає кінця, ієрей, підвівшись, убирається у фелон, поблагословивши його перед тим і поцілувавши його там, де має хрест (якщо відправляє утреню окремо від вечірні; якщо разом, то достатньо ієреєві поблагословити і поцілувати фелон тоді, коли вбирається в нього перший раз, за нашим звичаєм, на вході вечірні), іде перед східці престолу і, вклонившись низько св. таїнам, обертається вправо до св. дверей, відчиняє їх і, обернувшись так само півобертом до престолу, виголошує, по відспіванні степенних: „Будьмо уважні. Мир всім”, обертаючись до людей і благословляючи їх, „Премудрість, будьмо уважні”; і співається двічі прокімен. Під час співу прокімена, ієрей, поклавши кадило до кадильниці і поблагословивши його молитвою „Кадило тобі приносимо”, виголошує: „Бо ти святий сси, Боже наш” та ін. і співається „Усе, що живе” тричі; ієрей, прийнявши кадильницю, кадить престіл з чотирьох боків і, вклонившись низько св. таїнам і обернувшись вправо, виходить середніми дверми перед іконостас, кадить намісні ікони, хори та людей, за звичаєм, і, віддавши кадильницю, виголошує: „І щоб удостоїтися нам”, підходить до престолу, розгортає Євангелію і, тримаючи її, прямує між двома свічконосцями до св. дверей і виголошує від св. дверей обличчям до народу: „Мир всім”, благословляючи людей хрестоподібне правицею: „Премудрість, прості” та ін. На „Слава тобі, Господи, слава тобі” робить на собі знак хреста, схиливши трохи голову і співає: „Будьмо уважні. У той час” або „Сказав Господь” та ін. По відспіванні Євангелії, поцілувавши її там, де починалось читання, і, на „Слава тобі,  Господи,  слава тобі” перехрестившись, схиливши голову, загортає Євангелію і, взявши її обидвома руками, попереджуваний свічконосцями, виносить на тетрапод з лівого його боку, тобто від ікони Богородиці і, поклавши на середині тетраподу, відходить з правого його боку, від ікони Спасителя, через св. двері до святилища; люди підходять цілувати Євангелію і, по відчитанні „Воскресіння Христове” і 50-го псалма, і по відспіванні  двох тропарів  і стихири  з їхніми приспівами, виголошує перший член єктенії „Спаси, Боже”, поданої на литії, і, по відспіванні „Господи, помилуй” (12), додає виголос „Благодаттю і щедротами” (з 9-ої молитви на утрені) і, зійшовши, зачиняє св. двері і, вклонившись низько св. таїнам, відходить, скидає фелон, сідає на своїм місці, а хори співають канон. Якщо відправляється утреня зі всенічним, то ієрей тут не розбирається, ані не зачиняє св. дверей, а лише по виголосі „Благодаттю і щедротами” бере хрест і, вийшовши св. дверми, стає з правого боку тетраподу, тобто від ікони Спасителя, і, тримаючи лівицею посудину з єлеєм[7], а правицею – мазак, помазує навхрест з олійнички, поблагословеної на вечірні, чоло кожного, що, поцілувавши Євангелію, підходить на помазання, а ієрей каже до кожного: „Христос посеред нас”, а помазанний відповідає:  „І є,  і буде”.  У великодньому часі ієрей говорить: „Христос воскрес”, а помазаний відповідає: „Воістину  воскрес”.  Помазавши  всіх,  вертається  до святилища св. дверми і, вклонившись низько і віддавши посудину з мазаком, зачиняє св. двері; і знову вклонившись низько, відходить і, скинувши фелон, сідає на своєму місці”.

Канон

„По виголосі „Благодаттю і щедротами”, ієрей помазує, а хори співають канон. Якщо не було всенічного, тоді хори співають канон, а ієрей не помазує.

Канон, не у Велику чотиридесятницю, звичайно складається з восьми пісень, а в Чотиридесятницю – з дев’яти. Вісім пісень канону, поза Чотиридесятницею, позначаються числами: 1-а, 3-а, 4-а, 5-а, 6-а, 7-а, 8-а і 9-а. Хоча канон і складається тільки з восьми пісень, то, однак, його ірмоси числом сягають до 9-ої пісні; друга пісня не береться. Причина цього полягає в тому, що число ірмосів інше, ніж число пісень Св. Письма, зміст яких містять у собі вони в скороченім вигляді. Однак тому, що зміст другої пісні Св. Письма відповідає лише часу пісному, ірмоси канону, крім канону великопісного, не включають цю пісню, а тільки вісім вищезгаданих, без другої.

Таких канонів на утрені, великій чи малій, може бути або один, або два, або три, або чотири. Один або два (звичайно два) бувають на свята господні і богородичні, чи будуть два канони, чи тільки один, тропарі їх беруться разом на 12, крім ірмосів, а ірмоси по два рази. В інших випадках належить розрізняти: бо може бути служба святого в середині свята, тобто в перед- або в посвяття свята господнього чи богородичного, або може випасти служба святого поза святом, то або сама, або зі службою октоїховою. В першому випадку тропарі кожної пісні беруться на 12 разом з ірмосом першого канону, ірмоси інших канонів не беруться; бо хоч і подаються на початку їхніх пісень, але служать вони тільки за зразок, або за вид співу наступаючим їх тропарям. Тільки, якщо два святі зі своїми службами випаде в середині свята, тоді тропарі кожної пісні беруться на 14, разом з ірмосом першого канону[8]. В другім випадку тропарі кожної пісні беруться на 14, разом з ірмосом першого: один ірмос і 13 тропарів[9]. По закінченні останнього тропаря кожної пісні співається катавасія рядова[10], якщо подається ірмос якогось з канонів свят господніх чи богородичних, або загальний ірмос богородичної служби 4-го голосу „Відкрию уста мої”. Ці ірмоси вищезгаданих свят вживаються не тільки на великих утренях в сам день свят, але і на всіх великих утренях протягом цілого року в межах, означених уставом.

Приспіви до пісень канону тепер не беруться з пісень, приміщених на кінці псалтиря (бо їх обмежуємо до пісних днів Великої чотиридесятниці), тільки вживаються таким чином:

1.  Якщо канон свята господнього, мовимо: „Слава, Господи, святому Переображенню (або Різдву, або іншому, залежить від свята) твоєму”. В хреснім каноні: „Слава, Господи, хресту твоєму і розп’яттю”[11]. На каноні воскресному в неділі: „Слава, Господи, святому Воскресінню твоєму”. У воскреснім і хреснім: „Слава, Господи хресту і Воскресінню твоєму”. В каноні великоднім: „Христос воскрес із мертвих”. В каноні троїчнім: „Пресвята Тройце, Боже наш, слава тобі”. В каноні Зіслання Святого Духа і в каноні всіх інших служб господніх, свят і покаянних: „Слава тобі, Боже наш, слава тобі”.

2. Якщо канон служби богородичної: „Пресвята Богородице, спаси нас”.

3.  Якщо канон служби святого, тоді називається його чин, як указано в місяцеслові, ім’я і додається: „Моли Бога за нас”. Напр.: „Святий священномученику Йосафате, моли Бога за нас”. У свято всіх святих: „Всі святі, моліть Бога за нас”.

4.  В каноні за померлих: „Упокой, Господи, душу померлого раба твого” або в множині: „Душі померлих рабів твоїх”.

Тому що канонів на утрені звичайно буває кілька, кожна пісня яких закінчується богородичним, до богородичних всіх канонів, крім останнього, додаємо вищезгаданий приспів богородичний: „Пресвята Богородице, спаси нас”, а перед богородичним останнього – додаємо „І нині”, перед останнім же тропарем останнього канону додаємо „Слава”, незалежно, чи то буде богородичний, чи який небудь інший.

В каноні мішаному, тобто такому, одні тропарі якого будуть одного роду святих, а інші – іншого, як це буває в седмичній службі октоїха, перед кожним тропарем додається стих, відповідно до його чину або змісту.

Перед ірмосами не додаємо нічого, але якщо буде одна служба свята господнього або богородичного, тоді на 9-ій пісні, замість загальних приспівів, співаємо приспіви притаманні (подані на 9-ій пісні канону свята) до всіх її тропарів, в тому числі до передостаннього і останнього, замість „Слава, і нині”, а також до її ірмосів і катавасії.

Хоч тепер пісень Святого Письма, поданих на кінці псалтиря, виключаючи Чотиридесятницю, не вживаємо, однак, дещо і від них лишаємо, тобто на 8-ій пісні, замість Слава – приспів „Благословім Отця і Сина, і Святого Духа, Господа”, і приспів до катавасії 8-ої пісні: „Хвалім, благословім, поклоняймося Господеві, оспівуючи і величаючи його по всі віки”, що співається за голосом катавасії; також і пісню Богородиці „Величає” перед ірмосом 9-ої пісні канону, яку беремо і в часі Чотиридесятниці, і поза нею, за винятком свят господніх і богородичних, в які, за стародавніми уставами, брати не належить.

Перед піснею Богородиці диякон, або замість нього ієрей виголошує: „Богородицю і Матір Світла піснями звеличаймо”, що у нас уживається також і у вищезгадані великі свята, коли замість „Величає”, співається ірмос пісні[12]. Устав наказує дияконові або ієреєві під час пісні Богородиці кадити св. престіл, іконостас і інше, як на початку.

Після 3-ої, 6-ої і 9-ої пісні канону, одразу по катавасії, береться (за зразком, поданим по першій катизмі утрені) мала єктенія, кожна з власним виголосом, а після єктенії на 3-ій пісні співається ще й сідальний, на 6-ій – кондак і ікос, а на 9-ій – читається світильний. І кондак, і ікос беруться по разу, сідальний у свята господні і богородичні – двічі, тобто один раз – просто сідальний, а другий раз – з приспівом Слава, і нині. А світильний на свята господні і богородичні береться тричі, тобто два рази – просто, а третій раз – з приспівом Слава, і нині. У свято святого полієлейного або безполієлейного, що відзначається, за слов’янським уставом, на 6, сідальний і його світильний беруться двічі[13], відтак І нині: його богородичний.

Якщо святий має два сідальних або світильних, то беруться вони по разу, тобто перший – просто, другий – з приспівом Слава, відтак І нині: його богородичний[14]. Коли збігаються кілька служб, кожна зі своїм власним сідальним, кондаком-ікосом і світильним, тоді вони беруться один за одним, за порядком служб; однак, кондак-ікос першої служби береться на 6-ій пісні на своїм місці, а кондак-ікос другої, за слов’янськими уставами[15], переноситься на 3-ю пісню й іде безпосередньо перед сідальним. Послідовність сідальних і світильних в середині свята господнього і богородичного закінчується сідальним або світильним свята.

Після катавасії 9-ої пісні, за слов’янським уставом, береться „Достойно”, якщо не неділя. Якщо неділя, „Достойно” не береться, однак тоді, між малою єктенією і світильним (ексапостолярієм) співаємо, за голосом прокімена Літургії, тропарець „Свят Господь Бог наш” (3)”[16].

Від „Хваліте” до кінця

„По відчитанні (голосному) світильного слідує хвалитне трипсалміє; його перші два стихи співаються за голосом перших стихир, які співатимуться на кінці того самого трипсалмія з його останніми стихами так, як співаються стихири на „Господи, взиваю я”. До 1-го і 2-го стихів цього псалма („Хваліте”) додаються певні слова, як подається далі:

Стих 1. „Усе, що живе, нехай хвалить Господа: Хваліте Господа з неба, хваліте його на висотах, бо тобі належить пісня, о Боже”[17].

Стих 2. „Хваліте його всі ангели його, хваліте його всі воїнства небесні, бо тобі належить пісня, о Боже” ‘.

І далі за чином читаються інші стихи, доки не дійдемо до чотирьох або шістьох останніх, що мають приспівуватись до чотирьох або шістьох стихир. У свята господні, богородичні і полієлейних святих стихир звичайно буває чотири, крім останніх двох або одної, що співаються на „Слава, і нині”. Може бути і вісім хвалитних стихир, як це буває в неділі, або в свята господні, богородичні і святих, якщо випадуть у неділю; однак, приспівів з хвалитних псалмів потрібно тільки шість, тому що до двох останніх стихир додаються осібні приспіви, подані при стихирах на стиховні вечірні.

У свята господні і богородичні на Слава, і нині буває тільки одна стихира, у свята полієлейних святих: одна – на Слава і друга (богородичний) – на І нині; в неділі: на Слава – рядова євангельська стихира, одна з одинадцяти, а на І нині – богородичний часослова „Преблагословенна”.

Під час співу наславника хвалитних стихир ієрей убирається у фелон і, прийшовши перед східці престолу і вклонившись низько, відчиняє св. двері і, обернувшись в бік престолу, стоїть там. По закінченні стихир виголошує: „Слава тобі, що світло нам показав”. Співаються велике славослов’я і трисвяте з малими поклонами. Ієрей стоїть перед східцями престолу і творить поклони на трисвятому. На кінці трисвятого ієрей вклоняється низько, виходить св. дверми до тетраподу від його лівого боку, тобто від ікони богородиці і, взявши Євангелію і поцілувавши її, відходить другим боком тетраподу, так само св. дверми, кладе її на престолі і стоїть там до кінця утрені. В цей час, по закінченні трисвятого співаються тропарі в такий спосіб:

Якщо служба лише свята господнього або богородичного, співається один тропар свята.

Якщо служба лише полієлейного святого, співається його тропар, а також „Слава, і нині”: богородичний з недільних, за голосом тропаря святого.

Якщо полієлейного святого в середині свята господнього або богородичного, тоді не беремо богородичних, але після тропаря співаємо на „Слава, і нині” тропар свята.

Якщо воскресна служба в неділю, тоді співаємо тільки тропар воскресний, один з двох приміщених у часослові, без богородичного; перший – „Сьогодні спасіння світу”, коли голос непарний, тобто 1-й, 3-й, 5-й і 7-й; а другий – „Воскресиш із гробу”, коли голос парний, тобто 2-й, 4-й, 6-й і 8-й.

По закінченні тропарів ієрей співає дві єктенії, а саме „Помилуй нас, Боже” і „Сповнім”, з мирствуванням, як подано на вечірні, а також відпуст, за зразком, поданим на великій вечірні без литії. Коли хори почнуть 1-й час від „Прийдіте, поклонімся” з поклонами поперемінне, тоді і ієрей, поклонившись двічі з першим хором, зачиняє св. двері, вклонившись низько в бік престолу, виходить до захристії і, скинувши фелон, сідає на своїм місці позаду престолу”.

УСТАВ ДИЯКОНАМ

„Диякони, якщо будуть, починають діяти від прокімена, хоча не забороняється їм діяти і від початку утрені та співати єктенії. На прокімені виголошують все так, як і на прокімені вечірні; самі кадять, але Євангелію нехай не наважуються читати. Перший диякон виголошує: „Господеві помолімся”, другий: „І щоб сподобитися нам”; перший: „Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія”, ієрей: „Від (ім’я) святого Євангелія читання”. Другий диякон: „Будьмо уважні”, а ієрей читає Євангелію. Також перший диякон: „Спаси, Боже” та ін. На відпусті утрені чинять і відмовляють все так, як було зазначено для відпусту великої вечірні без всенічного”.

Примітка про сидження і стояння

„На цій утрені не належить сидіти, але стояти:

•  на самому її початку;

•  на „Бог Господь” і на наступних тропарях;

•  на „Величання” і на „Ангельський хор”; від прокімена до канону;

•  на пісні Богородиці;

•  на перших двох стихах хвалитних псалмів;

•  від Слава, і нині хвалитних стихир до „Помилуй нас, Боже”;

•  на відпусті”.

---

[1] Шестипсалміє поділяють на дві частини „Слава, і нині”, „алилуя” (3), „Слава тобі, Боже” (3), „Господи, помилуй” (3), „Слава, і нині”; і тоді устави приписують ієреєві відмовляти з не накритою головою ранішні молитви перед св. дверми; однак тому, що тепер шестипсалміє відмовляється без перерви, ієрей починає проказувати молитви вже на початку шестипсалмія. Тому і кадження, що приписувалось в попередніх уставах на першому трипсалмії, у нас нема, і вже віддавна, бо вже не згадується про нього в Почаївському служебнику.

[2] Напр., св. Івана Богослова, якщо випадає в неділю свв. Отців.

3 Напр., мінея 9 або 11 вересня.

[3] Напр., в неділю по Різдві.

[4] Напр., мінея 29 грудня.

[5] В Грецькому евхологіоні подається тільки один виголос Οτι ευλογητοα /”Бо благословиться”/, той самий і на неділі, і на свята; греки не мають тут „Величань”, бо вони — винахід слов’ян.

[6] Коли мусить бути співаним перший антифон 4-го голосу, не належить долучати до нього третій тропар другого антифону, як це деякі роблять, але достатньо співати лише перший антифон з приспівом Слава, і нині до його третього тропаря.

[7] Так подано в Латинському збірнику, затвердженому в Римі. Однак руський текст приписує ієреєві тримати в руці хрест, призначений для цілування; якщо хтось хоче так робити, то посудину з єлеєм нехай тримає хтось інший.

[8] Напр. Μηναιον/мінея/ 11, 15, 16, 17, 18 вересня.

[9] Тому що відносно тропарів канону текст Синоду дещо нечіткий, тому, дотримуючись в цілому сутности, подали його тут спрощеним.

[10] На великій утрені.

[11] Почаївський Октоїх, голос 4, середа.

[12] Так само і в Церковному Оці, в 2-му розділі: „Але відмовляємо його ірмос, який високим голосом починає ієрей у святилищі; тут мають звичай, щоб ієрей, замість ірмоса, виголошував: „Богородицю в піснях звеличаймо”. Устав грецьких евхологіонів на свята приписує дияконові співати початок ірмоса: Ψάλλει ο διάκονος μεγαλοφωνως: „Την θεοτοκον και μητέρα του φωτός εν υμνοις μεγαλυνωμεν”, και στιχολογειται η Τιμιότερα; ει δε μη, ψάλλει την αρχήν του ειρμού της І5. της εορτής /Диякон вельми голосно співає: „Богородицю і Матір Світла піснями звеличаймо”, і стихословиться (читається, або співається) „Чеснішу”; якщо ні, то співає початок ірмоса 9-ої пісні свята/. В чині утрені.

[13] Напр. 11 і 17 січня.

[14] Напр. 6 грудня та 25 і 30 січня.

[15] Інколи і за грецькими. 7 і 8 лютого.

[16] Так само подає і Грецький ірмологіон: Ει μεν ουκ εστί Κυριακή, μετά τον Ειρμον το Αξιον εστίν; ει δε Κυριακή, μετά την Καταβασιαν συνακτη, το Αγιος Κύριος ο θεός ημών /Якщо не неділя, то по ірмосі — „Достойно”; а якщо неділя, то по катавасії — мала єктенія „Свят Господь Бог наш”/. Вид. Пропаг. 1876.

Щодо тропарця „Свят Господь Бог наш”, то ані давні грецькі типики, ані евхологіони не наказують брати його тричі, ані не наводять його стихів. Однак, слов’янські устави і новий Царгородський типик наказують брати його тричі; щодо стихів — не збігаються. Наш служебник і новий Царгородський типик подають тільки один стих; наш: „Вознесіть Господа Бога нашого і поклоняйтеся підніжжю ніг його, бо він святий” (5-й стих 98-го псалма, з останнього стиха якого взято цей тропарець). Царгородський: Υψουτε Κυριον τον θεον ημών /Вознесіть Господа Бога нашого/. Церковне Око і за ним московські типики подають два стихи, а саме: 1. „Бо свят Господь Бог наш”; 2. „Над всіма людьми Бог наш”. На нашу думку, якщо тропарець має братися тричі, то одного лише стиха не досить; можна тому стих „Вознесіть” поділити на дві частини, з яких друга починалася б від: „І поклоняйтеся підніжжю” та ін.

[17] В грецьких часословах поданий додаток стосується лише першого стиха.