ЧИН ВЕЛИКОЇ ВЕЧІРНІ ЗІ ВСЕНІЧНИМ

ЧИН ВЕЛИКОЇ ВЕЧІРНІ ЗІ ВСЕНІЧНИМ

1. Одягання священних риз і кадження

„Після того, як на головнім престолі будуть запалені свічі й підготовані дві кадильниці, якщо служитимуть два диякони, якщо – ні, то одна, ієрей, поблагословивши рукою, складеною як для благословення на Літургії, епітрахиль і, поцілувавши хрест на ньому, одягає його на себе[1]. Диякони беруть на себе дальматику з орарем, поцілувавши її перед тим. Всі троє виходять, один за одним, спочатку другий диякон, за ним – перший, а останнім – ієрей з захристії перед східці престолу, ставши: перший диякон ліворуч, а другий праворуч ієрея, а ієрей поміж них, вклоняються всі троє низько святим таїнам і, обернувшись всі разом до святих дверей, ієрей і другий диякон вправо, а перший диякон вліво, відчиняють їх і, обернувшись у бік престолу, так само півобертом, диякони беруть кадильниці, а ієрей правицею – ложечку, вкладає ладан спочатку до кадильниці першого, а відтак – до кадильниці другого диякона і після того, як диякони промовлять: „Благослови, владико, кадило”, благословить ієрей хрестоподібне обидві кадильниці окремо кожну, і проказують всі разом молитву „Кадило тобі приносимо”, що подається в служебнику наприкінці проскомидії. На інших кадженнях, замість цієї молитви промовляється лише: „Благословенний Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні”. В церквах, лише катедральних єпархіяльних або монастирських, другий диякон виголошує до ієрея, що стоїть на тому самому місці: „Повеліте”[2]. В цей час всі підводяться, диякони кадять, завжди трьома вимахами кадильниці, насамперед святу трапезу з чотирьох боків, а саме спочатку спереду обидва разом, вклоняючись при цьому низько святим таїнам; потім ідуть перший диякон у правий бік, а другий у лівий, кадячи кожний свій бік святої трапези, а також ззаду (і, якщо існує, запрестольну ікону) обидва разом і ієрея від передніх кутів престолу обидва разом, і виходять, кожний своїми дверми перед святі двері і, вклонившись низько святим таїнам, обертаються до намісних ікон іконостасу, кадячи кожний ікону зі свого боку. Також обходять з димуючими кадильницями храм, кожний зі свого боку, кадячи при цьому ікони бічних престолів, якщо такі існують. Після цього, повернувшись від великих церковних дверей серединою храму перед святі двері і, вклонившись низько св. таїнам, обертаються диякон, що праворуч – вліво, а диякон, що ліворуч – вправо на захід і кадить кожний зі свого боку спочатку крилос, якщо храм катедральний, також хори і, на кінці, обидва разом людей”.

„Нехай буде відомо всім:

1.  Якщо буде присутнім також архиєрей, то в цьому випадку, належить дияконам підійти до його престолу і кадити його обидвом разом, а після цього, відійшовши на середину, кадити крилоси та ін.

2.  Дияконам і ієреєві, по закінченні кадження кожної ікони, архиєрея, крилосу, хору і людей, належить вклонятись їм, а кадячи престіл, вклонятись лише спереду”.

„По кадженні людей обертаються диякони до святих дверей і перший виголошує: „Господи, благослови”[3]. Після цього обидва диякони, вклонившись низько святим таїнам, вертаються, кожний своїми дверми, до святилища. Якщо буде тільки один диякон, він один кадить навколо святу трапезу і, вийшовши північними дверми, кадить ікони намісного чину з правого боку, так само і з лівого; обійшовши храм з правого боку на лівий і, вклонившись від святих дверей святим таїнам, кадить все інше, за уставом, і вертається до святилища південними дверми. Якщо не буде жодного диякона, то ієрей кадить сам і виголошує: „Господи, благослови”. Покадивши престіл, виходить він зі святилища до храму святими дверми і, по кадженні іконостасу, обходить храм так, як приписано, коли служить один диякон; по закінченні кадження виголошує перед святими дверми „Господи, благослови” і вертається до святилища святими, тобто середніми, дверми іконостасу”[4].

2. Від „Слава святій” до входу

„Коли диякони, віддавши кадильниці, стануть, кожний по своїм боці, біля ієрея перед східцями, ієрей гучним голосом співає: „Слава святій, одно істотній, животворній Тройці завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні”[5]. Після „Амінь” хор одразу: „Прийдіте, поклонімся” тричі і всі троє священнослужителі зачиняють святі двері, і гасяться свічі на престолі.

Під час співу передпочаткового псалма (103-го) вручаються дияконам запалені свічки, і кожний з них своїми дверми виходить перед святі двері, а за ними й ієрей, вийшовши північними дверми, стає між ними перед св. дверми і, вклонившись разом з дияконами св. таїнам, читає потиху вечірні молитви, а диякони присвітлюють йому.

Після передпочаткового псалма і „алилуя” перший диякон співає єктенію „В мирі Господеві помолімся”. Ієрей продовжує читати вечірні молитви на тому самому місці, а наприкінці єктенії виголошує: „Бо тобі належить”. Опісля всі троє, вклонившись разом, виходять зі святилища: перший диякон, а за ним ієрей – південними дверми, а другий – північними і там сідають за престолом: священик – посередині, перший диякон праворуч, а другий ліворуч від нього. Після першої катизми, тобто після „Блажен муж”, другий диякон, вийшовши перед святі двері, співає малу єктенію, а ієрей, підвівшись, виголошує зі свого місця: „Бо твоє є царство”. Якщо нема диякона, то ця єктенія, за місцевим звичаєм, відмовляється ієреєм потиху, а хор відповідає на її прошення голосно.

Після єктенії співається „Господи, взиваю я” за голосом перших стихир. Під час співу диякони звертаються до ієрея: „Благослови, владико, кадило”, а ієрей благословить кадило словами: „Благословенний Бог наш”[6], після чого диякони кадять престіл з чотирьох боків, іконостас, клир, хори та людей і, вклонившись перед святими дверми, вертаються за престіл до ієрея”.

3. Вхід і кадження на „Світло тихе”

„Коли хор помне співати останній стих псалма, тобто „Велике бо до нас його милосердя”, ієрей вбирається у фелон, поблагословивши його і поцілувавши хрест на ньому, і на „Слава” творить разом з дияконами вхід з кадилом в такий спосіб: Прийшовши перед східці престолу і вклонившись всі разом св. таїнам, відчиняють св. двері (які залишаються відчиненими до початку утрені) і, обернувшись знову до престолу, диякони приймають кадильниці і, взявши від ієрея благословення кадила так, як це подано на „Господи, взиваю я”, обходять всі троє престіл від правого його боку таким чином: спочатку іде другий диякон, за ним – перший, а на кінці – ієрей і, попереджувані двома свічконосцями, виходять північними дверми і стають перед святими дверми, тобто другий диякон стає з лівого боку, біля ікони Богородиці, обличчям на південь, перший – з правого боку від ікони Спасителя, дещо нижче, а ієрей –  безпосередньо перед святими дверми; і одразу перший диякон, що стоїть по правиці ієрея, трохи на віддалі від нього, нахилившись трохи і тримаючи трьома першими пальцями правиці орар, промовляє потиху до ієрея: „Господеві помолімся”. Ієрей, нахилившись так само, відмовляє молитву Входу. По молитві ієрей і диякон випростовуються, а диякон, тримаючи орар трьома пальцями правиці в напрямку сходу, промовляє до ієрея: „Благослови, владико, святий вхід”. Ієрей благословить до сходу, промовляючи: „Благословенний вхід святих твоїх завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні”.

Якщо в церкві буде і архиєрей, диякони ідуть до нього і кадять його, а перший диякон, схиливши перед ним голову, просить у нього благословення входу: „Благослови, владико, вхід святих твоїх” та ін.; ієрей, в цьому разі, нічого не робить.

„Коли ієрей поблагословить вхід, обидва диякони стають перед ним в один ряд (повздовжний), тобто перший диякон стає перед ієреєм спиною до нього, а другий – перед першим так само. По закінченні стихир перший диякон творить кадильницею знак хреста і виголошує: „Премудрість! Прості!” і, під час співу „Світло тихе”, входять диякони до святилища і кадять св. трапезу з чотирьох боків і все інше так, як на „Господи, взиваю я”[7]. За дияконами входить до святилища й ієрей і очікує перед східцями, коли диякони, після кадження, повернуться до святилища і, вклонившись святим таїнам, стануть разом з ним перед східцями престолу”.

4. Прокімен і читання

„По відспіванні „Світло тихе” диякони підходять до святих дверей і перший з них, дивлячись на людей, виголошує: „Будьмо уважні”; ієрей, також обернувшись правим боком до людей, благословить їх хрестоподібне правицею, складеною, як для благословення на Літургії, співаючи: „Мир всім”, і тоді, другий диякон також виголошує до людей: „Премудрість! Будьмо уважні!”. Під час співу прокімена зі стихами обертаються всі троє до престолу, а ієрей, вклонившись низько св. таїнам, іде вправо за престіл і сидить там під час читань. Диякони залишаються біля святих дверей і, перед заголовком кожного читання, перший з них виголошує до людей: „Премудрість!”, а після заголовку – другий, так само до людей: „Будьмо уважні!”. Якщо не буде дияконів, це все виголошує ієрей зі свого місця”.

5. Від „Промовмо всі” до литії

„По закінченні читань ієрей приходить перед східці і, разом з дияконами, вклоняється святим таїнам. Після цього підходить ієрей до престолу, а диякони відходять перед іконостас, і перший з них співає єктенію „Промовмо всі”, а другий, після „Сподоби, Господи”, – єктенію „Сповнім”. Виголоси до єктеній співає ієрей, а після першого виголосу єктенії „Сповнім”, співаючи „Мир всім”, благословляє людей правицею так, як перед прокіменом. Під час молитви на похилення голови священнослужителі і всі люди схиляють голови”[8].

6. Литія

„Після виголосу „Нехай буде влада царства твого”, коли запалюються в цілій церкві і роздаються церковному братству та іншим людям свічі, обидва хори збираються посеред церкви і починають співати литійні стихири. Диякони, вклонившись перед святими дверми, входять, кожний своїми дверми, до святилища і, ставши перед східцями престолу і вклонившись низько перед ним, приймають кадильниці, і один з них (що ліворуч) ще й всенічник (литійник) з хлібами, які будуть благословлені. Ієрей, тримаючи в правиці хрест, підходить перед східці престолу і, вклонившись разом з дияконами перед престолом, виходять всі разом зі святилища: ієрей – середніми, а диякони – бічними дверми. Підійшовши до тетраподу, кладе диякон на ньому всенічник з хлібами, і тоді, всі вони, попереджувані хором і свічконосцем, прямують у притвір, або, якщо його нема, на місце поблизу дверей церкви і там стають обличчям до престолу: хори – по боках, а священнослужителі – в один поперечний ряд, тобто ієрей поміж дияконів. Диякони, прийнявши від ієрея благословення кадила так, як на „Господи, взиваю я”, кадять обидва разом ієрея, потім кожний свій хор і, на кінці, обидва разом нарід, кожний перед собою[9].

По закінченні литійних стихир диякони, починаючи від першого, співають поперемінне єктенію „Спаси, Боже”, після якої виголошує ієрей: „Вислухай нас, Боже” і, співаючи „Мир всім”, благословить хрестоподібне правицею. Під час прикінцевої молитви „Владико многомилостивий”, що її співає ієрей, всі стоять схиливши голови”.

7. Від стиховні до благословення хлібів

„Після молитви співають хори „Амінь” і вертаються до церкви разом зі священнослужителями, де, ставши позаду них, починають співати стиховну, а священнослужителі, спочатку диякони, а за ними ієрей, увійшовши у храм стають в один ряд перед тетраподом. По відспіванні стиховні і „Нині відпускаєш” хори відмовляють трисвяте з „Отче наш”, а ієрей виголошує: „Бо твоє є царство” і, коли хори почнуть співати тропарі, бере кадильницю і, як щойно перший диякон промовить: „Благослови, владико, кадило”, вкладає ладан, благословить його і, сказавши: „Благословенний Бог наш”, кадить з чотирьох боків покладені на тетраподі хліби: спочатку спереду, потім з південного боку, зі східного і, на кінці, з північного. Перед і після кадження належить ієреєві низько вклонитися св. таїнам від сходу, а по поклоні обернутись лівим своїм боком до тетраподу. По кадженні належить йому обернутись правим своїм боком до св. таїн і по поклоні відійти на північний бік тетраподу.

Тропарі беруться в такий спосіб: Якщо свято господнє або богородичне – тропар свята тричі, без „Слава, і нині”. Якщо буде свято святого зі всенічним в неділю, то тропар „Богородице Діво” двічі і тропар святого раз, без „Слава, і нині”. Якщо буде свято святого в седмичний день, то тропар святого двічі і „Богородице Діво” раз, без „Слава, і нині”. (Колись всенічне відправлялось щонеділі і тоді тропар „Богородице Діво” співався тричі)”.

8. Благословення хлібів

„По відспіванні останнього тропаря відбувається благословення хлібів в такий спосіб: Згори на всенічник кладуться п’ять просфор, тобто чотири навхрест разом, а п’ята – над ними. На споді всенічника – пшениця, з лівого боку, тобто від ікони Богородиці – посуд з вином, з лівого – з єлеєм. Після того, як перший диякон виголосить: „Господеві помолімся”, ієрей підносить правицею горішню просфору і починає співати молитву благословення „Господи Ісусе Христе”; коли він виголосить: „Сам і тепер, владико”, кладе горішню просфору на інші чотири і співає далі: „Благослови ці хліби †, пшеницю †, вино † і єлей † і, називаючи  кожне з чотирьох, благословить його”.

9. Закінчення вечірні

„По закінченні молитви, коли хори відповідають „Амінь” і читають псалом „Благословлю Господа”, один з дияконів бере всенічник з поблагословленими хлібами, в цей час хори відходять на свої місця, а всі троє священнослужителі входять до святилища: ієрей – середніми, диякони – бічними дверми. Диякони віддають свічі і всенічник, після чого всі троє стають перед східцями престолу і одразу по словах псалма „Ніякого блага не забракне”, ієрей, обернувшись вправо до людей, благословляє їх хрестоподібно, одночасно співаючи: „Благословення Господнє на вас” і, обернувшись вліво до престолу, починає утреню від „Слава святій”„.

Примітка про стояння і сидження під час вечірні

„Простий наш нарід має повагигідний звичай завжди стояти під час богослужінь; всі інші нехай стоять на цій вечірні:

1.  Під час кадження.

2.  Від початку до передпочаткового псалма (103-го).

3.  Під час співу перших 2-х стихів псалма „Господи, взиваю я”.

4.  Від „Слава, і нині” стихир на „Господи, взиваю я” до кінця прокімена.

5.  На „Сподоби, Господи”.

6.  На литійній молитві „Владико многомилостивий”, крім того, на ній схиляємо голови так, як і на тихій молитві єктенії „Сповнім”.

7.  Від „Нині відпускаєш” до кінця вечірні”.

---

[1] Грецькі євхологіони і слов’янські мінеї (25 грудня на всенічнім з великим повечір’ям) приписують також і фелон; устав наших служебників і московські типики приписують тільки епітрахиль. Також і Грецький типик вперше згадує про фелон на Вході, приписуючи: Και ειςελΰοντες (ієрей і диякон) αλασσουσιν την ιερατικην στολην εν τω διακονικό. (Καιφ. β) /І, увійшовши, вбираються у священні ризи (розділ 2)/.

[2] Так само і в чині богослужіння, що видав єп. Ціхановський для вжитку клиру своєї Холмської єпархії, цей виголос приписано одному  з  дияконів;  в  Грецькому     евхологіоні  —  читцеві τω Αναγνώστη або Ευταξιω /церемонієрові/; в Грецькому   типику — служачому клирикові, що запалює свічки Κανδηλαπτη (Sacristæ).

[3]  Це Грецький типик приписує ієреєві, і це вочевидь, бо за його уставом, від початку служить не диякон, а сам ієрей.

[4] Грецький  типик  наказує  дияконові  поминати   служіння  від єктенії „В мирі Господеві помолімся”, однак, грецькі евхологіони не забороняють йому служити від початку: Ει μη φορεση ο διάκονος εις την αρχήν του Εσπερινού, ενδύεται ψαλλομενου του γ αντίφωνου του ψαλτηρίου, ει εστίν Στιχολογια; ει δε μη, του Προοιμιακου ψαλλομενου /Якщо диякон не був би убраний з початку вечірні, нехай вбирається під час співу передпочаткового псалма/. Наші служебники приписують дияконові починати служіння вже від початку вечірні, але кадити приписують самому ієреєві; Синод ухвалює теперішній звичай кадити двом дияконам. Те, як дехто говорить, що не належить на богослужіннях служити двом дияконам, але лише одному, бо устави згадують тільки одного, Синод не приймає, і слушно. А так, як нема нічого проти нашого обряду, коли кілька ієреїв соборно служать, хоча устави згадують тільки  одного ієрея, то й ніщо не перешкоджає служінню кількох дияконів.

[5] Грецький типик наказує ієреєві перед „Слава святій” творити кадильницею перед св. трапезою тричі знак хреста, а евхологіон — співати „Слава святій”, кадячи св. трапезу.

[6] В Грецькому Ευχολογ. /евхологіоні/, в чині вечірні, подається: Και φησιν (ο διάκονος): Ευλογησον Δέσποτα το ΰυμιαμα. Και ο Ιερεύς ευλογεί αυτό λέγων: Ευλογητος ο θεός ημών, πάντοτε /І виголошує (диякон): „Благослови, владико, кадило”. І священик благословляє, кажучи: „Благословенний Бог наш, повсякчас”/ і на наступних кадженнях не згадується молитва „Кадило тобі приносимо”, а тільки на початку. Тому, належить дотримуватись цього правила і на Літургії, вживаючи цю молитву лише раз, на початку.

[7] Грецький Ευχολογιον /евхологіон/ приписує кадити тільки св. трапезу.

[8] В деяких парафіях ще прихиляють коліна і голови до землі так, як це подано в Грецькому типику, в якому: Και ημών κλιναντων, και επί γης κεκυφωτων, (Καιφ. β) /І нас, що схилились і до землі прихилились (розділ 2)/.

[9] Тому, що жодний устав (свідчить Синод) не приписує тут кадження у храмі, буде краще, якщо диякони кадитимуть з місця литії, коли туди прийдуть. А так, як це ліпше, тому і примістили ми такий устав в тексті, а гірший дотеперішній місцевий звичай кадити і св. трапезу, і намісні ікони так, як на „Господи, взиваю я”, ми цілковито відкинули, хоч і про нього згадує Синод. Однак, якщо в притворі будуть і ікони, належить спочатку кадити їх, бо так наказують і давні типики.