Посвяття зі святим безполієлейним в неділю

Посвяття зі святим безполієлейним в неділю

Примітка: Якщо випадуть два святих в неділю, тоді служба другого святого переноситься на інший день, за рішенням еклезіярха.

НА ВЕЛИКІЙ ВЕЧІРНІ

1.  Катизма звичайна „Блажен муж” (за уставом – усі три антифони).

2.  На „Господи, взиваю я” – 10 стихир, тобто: 4 з октоїха чергового голосу, 3 посвяття і 3 святому, Слава: посвяття, І нині: 1-й богородичний чергового голосу. Якщо буде наславник святому, то, відкинувши наславник свята, береться наславник йому, І нині: 1-й богородичний чергового голосу.

- Якщо випаде святий на 6, тоді буде стихир недільних – З, посвяття – 3 і святому – 4, Слава: святому, І нині: 1-й богородичний чергового голосу.

3.  На стиховні: недільні стихири октоїха, Слава, і нині: посвяття.

4. Відпуст великий з поминанням недільним і святого[1].

НА ПОВЕЧІР’Ї: По „Достойно” з трисвятим – іпакой голосу, Слава, і нині: кондак свята.

НА ПІВНІЧНІЙ: Троїчний канон октоїха чергового голосу й інше, як звичайно.

НА ВЕЛИКІЙ УТРЕНІ

1.  На „Бог Господь”: тропар недільний двічі, Слава: святому, І нині: свята; все інше до недільного канону – як звичайно.

2.  Канонів 4 на 14: недільний октоїха з ірмосом на 4, Богородиці октоїха на 2, свята на 4 і святого на 4.

- Якщо буде святий на 6, то також – на 4. Катавасія по кожній пісні – чергова. По 3-ій пісні –

кондак-ікос свята і святого, Слава: сідальний святого, І нині: свята. По 6-ій – кондак-ікос недільний, на 9-ій – „Чеснішу”, по 9-ій – „Свят Господь Бог наш”, недільний світильний, Слава: святого, І нині: свята.

3. Хвалитних стихир – 8, тобто: 4 недільних з октоїха і 4 свята з двома Їхніми приспівами. Слава: стихира євангельська, І нині: „Преблагословенна”.

- Якщо святий має хвалитні стихири, то стихири свята не беруться і, замість них, беруться 4 стихири святому з двома його приспівами, тобто: 3 подібні й одна самогласна, що на Слава[2], тоді Слава: стихира євангельська, І нині: „Преблагословенна”.

4. По славослов’ї – тропар недільний, один з двох звичайних.

5. Відпуст великий, як на вечірні.

НА ЧАСАХ

На всіх: тропар недільний, також Слава: на 1-му і 6-му – ще й свята, на 3-му і 9-му – ще й святому. Кондак, тільки недільний і свята, відмовляємо поперемінне, тобто: на 1-му і 6-му – свята, на 3-му і 9-му – недільний[3].

НА ЛІТУРГІЇ

Антифони, в посвяття свята господнього, беремо: два перших – свята, третій – звичайний з приспівом свята, також „Прийдіте”[4]. В посвяття богородичне – антифони звичайні у всі неділі. Тропар недільний і свята, Слава: кондак недільний, І нині: свята і трисвяте[5]. Прокімен, апостол, алилуя, євангелія і причасний – тільки неділі[6].

---

[1] Про поминання свята на відпусті в посвяття нічого не знаходимо в грецьких уставах. З уставу слов’янських тріодей і Московського типика можна було б зробити висновок, що поминання свята належить брати лише у самий урочистий день свята і на його віддання. Бо приписує брати великодній відпуст впродовж цілої Світлої седмиці, кожний день якої має вид богослужіння самого дня Воскресіння, а опісля приписує брати його на Літургії віддання Воскресіння. Однак, сьогодні спостерігаємо загальний звичай творити святкове поминання і в інші дні посвяття, що має й устав служебника, надрукованого у Стратині за львівського єпископа Гедеона Балабана 1604 року, 11 років перед Церковним Оком, який подає таке: „Знай, що святкові відпусти беруться від дня свята до віддання свята кожного дня” (стор. 517). Подібно можна було б брати в богородичні посвяття, але слова „сьогодні” й „урочисто” треба відкидати. Однак, в посвяття господні краще поминання свята в неділю не брати, бо не добре поєднується з недільним поминанням, яке повинно займати перше місце. Було б, напр. на посвяття Різдва Христового: „Що воскрес із мертвих і що народився у вертепі у Вифлеємі Юдейському і дав себе покласти у ясла задля нашого спасіння, Христос, істинний Бог наш”. А в дні седмичні, крім неділі, поминання свята можна брати без сумніву, бо тоді служба свята заступає службу октоїха і тому, замість поминання служби дня, тобто октоїхової, добре брати поминання служби свята. Дехто в неділю відкидає поминання недільне і бере тільки свята, але вони діють всупереч нашим служебникам, які в неділю свв.Отців, в середині свята Вознесіння перед П’ятидесятницею, подають поминання недільне.

[2] Μαρκ. Κοαφ. ξε /Марко, розділ 65/.

[3] Напр. наші мінеї 8 вересня; Московський типик 8 вересня і 21 листопада; а Марко, тому що в загальному грецькому уставі немає недільного кондака, приписує на всіх лише кондак свята.

[4] Однак, думаємо, що коли збігаються недільна служба зі службою посвяття, недільна повинна переважати.

[5] За найзагальнішими і найдавнішими уставами в посвяття й у віддання треба брати трисвяте, а не „Всі ви, що в Христа” або „Хресту твоєму”,  бо  вони  беруться у самий  день  свята,  за винятком „Всі ви, що в Христа”, що береться не тільки в самий день свята Воскресіння, але також і впродовж цілої Світлої седмиці, оскільки протягом цілої Світлої седмиці богослужіння відбувається так, як і в самий день Воскресіння. В інші дні, до віддання Воскресіння, береться трисвяте. Так мають загальні грецькі і слов’янські устави та найдавніший типик монастиря св. Миколи Касульського в околиці Ідрунтській, що зберігається в барберинському книгосховищі у Римі, написаний шістсот чи сімсот років тому. В ньому на арк. 121 і 124 подається устав, який подав я. З цим загальним і давнім уставом не узгоджується один грецький типик, написаний преподобним отцем Вартоломеєм, товаришем преподобного отця Ніла і співзасновником обителі Ґроттаферрати поблизу Риму, що зберігається в тій самій обителі, який приписує „Всі ви, що в Христа” до віддання свята. Напр. 26 грудня подає: Και αντί του Τρισάγιου Οσοι εις Χριστον. Τούτο γαρ λεγομεν έως ου αποδιδοται η εορτή /і, замість трисвятого, „Всі ви, що в Христа”. Бо це відмовляємо доки не віддасться свято/. Не узгоджується також і новий Царгородський типик 1851 року, позначений печаткою патріярха. Ось, напр. в понеділок Св. Духа там, де грецькі і слов’янські тріоді мають трисвяте, цей типик має „Всі ви, що в Христа”. Щодо тропарів, Марко так: недільний, Слава: тропар святому, якщо має, І нині: кондак свята (Καιφ. ξε)/розділ 65/.

[6] Московський типик і мінея 21 листопада, 8 та 15 вересня і 2 лютого. (Московський типик, арк. 176, на звор.) і Марко Καιφ. ξε /розділ 65/ приписують, за давнім уставом, і дня, і святому, якщо має; якщо — ні, то лише дня, а святу — нічого. Марко, розділ 8, в Церковному Оці: якщо — ні, то черговий і Богородиці.